![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
BL
Учора в ящику зранку розповідали про одну цікаву тенденцію сучасного японського суспільства — радо спішу поділитися з вами новими знаннями.
Скорочено тенденція ця має вигляд такий, як у заголовку, розшифровується як “бойдзу рабу”, тобто boys love. “Хлопчаче кохання? Знайшов чим здивувати. Відколи це геї стали чимось екстраординарним?” - скажете ви. І будете праві, але не зовсім.
Бо BL – це не про геїв, а про чисте і світле почуття між двома хлопцями віку старшої школи або молодших курсів університету. У книжкових магазинах цій темі присвячують цілі відділи з манга, в театрах — цілі вистави, ну і аніме повно, куди ж без них. (Показували фрагмент однієї з вистав у Токіо. На сцені двоє хлопців, один каже: “Поцілуй мене!”, інший підходить до нього, цілує, а тоді дає ляпаса...Тьху!)
Цільова аудиторія — жінки, причому переважно за 40 і за 50. Одна навіть відмічає у календарі всі вистави, присвячені BL, і старанно приховує своє захоплення від чоловіка. А інша в коментарі пояснила, що вона сприймає BL як продовження справжньої й міцної чоловічої дружби, як світле і щире почуття, нічим не заплямоване, на відміну від стосунків між чоловіком і жінкою.
Виходить, що традиційні гетеросексуальні стосунки для певної частини японського суспільства — щось тривіальне, брудне і нецікаве, бо інакше цей своєрідний бум на бойдзу рабу мені важко пояснити. І взагалі, якщо задуматися, тема “кохання в Японії” заслуговує на окремий пост.
У світі ще багато дивовижного.
Скорочено тенденція ця має вигляд такий, як у заголовку, розшифровується як “бойдзу рабу”, тобто boys love. “Хлопчаче кохання? Знайшов чим здивувати. Відколи це геї стали чимось екстраординарним?” - скажете ви. І будете праві, але не зовсім.
Бо BL – це не про геїв, а про чисте і світле почуття між двома хлопцями віку старшої школи або молодших курсів університету. У книжкових магазинах цій темі присвячують цілі відділи з манга, в театрах — цілі вистави, ну і аніме повно, куди ж без них. (Показували фрагмент однієї з вистав у Токіо. На сцені двоє хлопців, один каже: “Поцілуй мене!”, інший підходить до нього, цілує, а тоді дає ляпаса...Тьху!)
Цільова аудиторія — жінки, причому переважно за 40 і за 50. Одна навіть відмічає у календарі всі вистави, присвячені BL, і старанно приховує своє захоплення від чоловіка. А інша в коментарі пояснила, що вона сприймає BL як продовження справжньої й міцної чоловічої дружби, як світле і щире почуття, нічим не заплямоване, на відміну від стосунків між чоловіком і жінкою.
Виходить, що традиційні гетеросексуальні стосунки для певної частини японського суспільства — щось тривіальне, брудне і нецікаве, бо інакше цей своєрідний бум на бойдзу рабу мені важко пояснити. І взагалі, якщо задуматися, тема “кохання в Японії” заслуговує на окремий пост.
У світі ще багато дивовижного.
no subject
Это от недостатка любви мужчин в реальной жизни?
вообще, да, тема любви и секса в Японии - это очень интересно.
Причем, ведь проводились исследования, и оказалось, что японцы реже всех занимаются любовью.
no subject
А сексу, певно, мало у подружніх пар середнього віку, бо молодь тут не дуже відрізняється від нашої...
no subject
no subject
no subject
В ХІХ столітті у Європі/Америці існував ідеал жіночої дружби (між молодими дівчатами чи підлітками). Вони обмінювалися листівочками з зізнаннями у коханні, говорили одна одній компліменти, писали сентиментальні вірші з присвятою. Тобто нічого очевидно еротичного, просто від браку ніжності.
А вже у ХХ столітті ці всі речі починають класифікувати як лесбійські стосунки, хоча суть їх інакша.
Так що оце "бойдзу рабу" про яке ви написали нагадало мені дівчаток-подружок)
no subject
І давайте будемо на "ти".
no subject
no subject
no subject
Буде серія - про три найголовніших інстинкти: їжу, сон і секс на островах:)
no subject
no subject
Між статями теж, зважаючи на ту ж бойдзу рабу.
no subject
no subject
Фільм подивлюся, дякую
no subject
no subject
no subject
Взагалі нічого проти такого явища не маю, але не фанатію від того.
no subject
До всього - я колись читала, як з'явився жанр яой: з появою америакнських фільмів у Японії в минулому столітті японки відкрили для себе феномен чуттєвого чоловіка, ну і всіх тих залицянь-загравань, подарунків, почуттів, розмов і все таке, що для нас звичне, а от у них - не прийнято. І захтіли собі такого. Алеж - не прийнято! Як це, шоб звичайний японський чоловік почав залицятися (по нашому), дарувати квіти, обіймати, цілувати і так далі?! Та і бояться хлопчики з дівчатами спілкуватись :-)) А от почуття між чоловіками це вже більш прйнятно (з Хейяну, якшо не раніше) у японській культурі. Ну от і почали малювати "бойзу рабу". А від кохання до порнухи - пів кроку :-))
Власне, я не дивую ся, шо зараз ци моменти виходять вже на театральну сцену, або й у реальність.
Взагалі, як я зрозуміла з розповідей однієї пані (Лана знає, про кого я - росіянка, народжена в Японії, за чоловіком-японцем), японці трохи бісексуальні: їм не дуже важливо, кого _кохати_, хлопіика, чи дівчинку (з ким спати - трошки інакше :-)))).
Тоб-то, не те, шоб їм гетеросексуальні стосунки були нецікаві, або, будда збав, брудні. Вони просто інакше ставляться до кохання і сексу взагалі - не маючи у культурі поняття гріха у християнському розумінні, вони не мають комплексів щодо "з ким можна, а з ким ні".
Так шо я б цю тенденцію пов'язала з тим, що жінки хочуть романтики, а чоловіки не здатні в силу культурно-історичних причин їм (жінкам!) цю романтику дати.
no subject
А про гріх зауваження справедливе, дякую.
Буду плекати у знайомих японцях романтичні риси характеру:)
no subject
no subject
no subject
(Anonymous) 2010-03-14 05:36 am (UTC)(link)no subject