20190816

 Сьогодні після тижневої перерви - були в музеї Анпанмана, а тоді в славному місті Іґа в префектурі Міе - пішли в садочок, і я планував цей допис як черговий у серії, але з певних причин ще до обіду довелося Юлію з садочка забирати, і більшу частину дня ми провели вдвох, інколи втрьох - з Телям. 

Найбільша особливість укладання спати останнім часом - те, що дитина аж ніяк не хоче цього робити, і шукає купу приводів, аби потягнути час і не спати. Так було і сьогодні в обід, всі наступні відмовки Юля пробувала протягом майже години, поки нарешті не здалася під пісню хороброго героя Анпанмана. Оскільки в її кімнаті матрац на підлозі, щоразу їй доводилося вставати, а потім повертатися і знову лягати. 

- Перевірити, чи ван-ван (собака) на місці.

- Знайти маленьку книжку українською і попросити тата прочитати, виправляючи його у найважливіших місцях.

- Знайти в іншому місці так само маленьку книжку англійською і почитати татові. 

- Покласти коло ван-вана велику іграшку-цуценя лабрадора, погладити обох.

- Закрити двері до кімнати.  

- Відкрити їх і знову закрити, тепер уже надійніше.  

- Заспівати власноруч створену пісню про томато. 

- Засунути пальці собі в рота, тоді татові. 

- Попросити тата себе полоскотати. 

- Зібрати всі ковдри, підковдри, подушки та рушники в кімнаті і створити собі ідеальне лігво. 

- Насварити ван-вана за те, що він спить задалеко від нас. 

- Знову насварити, але за те що дуже близько. 

- Спробувати (невдало) вимкнути кондиціонер. 

- З певною періодичністю висловлювати незадоволення формою подушки та місцем її розташування. 

- Шукати (невдало) джерело заколисувальної музики.

- Постукати по бильцях ліжка, яке стоїть поруч. 

- Спробувати у нього залізти. 

 І ще багато всякого, але тепер уже треба спати татові, тому поки що все.