Вся скроня біла

Мені знову, як майже щотижня по середах, йдеться про вранішніх малят із Юліного садочка, з якими ми не бачилися цілих два дні (дружина іронізує, що вони давно вже не тільки Юлі подруги, а й мої теж). 

Так от, сьогодні думав, що все минеться без пригод, бо переді мною саме прийшла мама іншого хлопчика із розкішною шкіряною сумкою темно-коричневого кольору, і вся їх увага була поглинена розгляданням всіляких аксесуарів цієї сумки. Аж раптом - спохопилися, покинули сумку, і швиденько до мене, керувати. 

Штани - «коко», футболки - «коко», і все це по черзі, перебиваючи одна одну, і змагаючись за право сказати першою. Ну, тобто все як завжди, мене спрямовують на шлях істинний і контролюють, аякже. А тоді та, що менша, з Юлею різниця всього кілька тижнів, подивилася мені на лоба, кудись в ліву його частину (на скроню?), і почала раптом весело вельми сміятися, показуючи пальцем на волосся. Чи нарешті додивилася, якого воно дивного кольору, чи була там якась наклейка з Анпанманом із тих, що Юля ними любить гратися? (Потім подивився - ніяких наклейок..) Чи (це знову дружина підказує) зморшки на лобі її так розвеселили? 

Точно не знаю, але причина для сміху виявилася поважною і для іншої подружки, яка теж почала реготатися. І так вони і сміялися секунд 30, показуючи на мого лоба пальцями і щось жваво жестикулюючи. 

А тоді та, що трохи старша, побігла собі у справах, втративши до мене інтерес, і була атакована отим нечемним новачком, який не вміє поводитися з дівчатами. Цього разу він теж забрав у неї іграшку, це помітила сенсей і його насварила так сердито, що я зрозумів: рецидивіст. І ще згадав відеозапис із професором І., який розповідав, що чоловіки мають схильність підкоряти, володіти, і ще щось там третє (накопичувати?), і це веде до всіляких проблем у їх стосунках з оточуючими.