Дозріваючи схиляє голову

Є таке гарне хайку, не пам’ятаю, на жаль, чиє, та не дуже це й важливо. Там ішлося про осінню пору, коли рис на численних тамбо, тобто рисових полях, достигає-дозріває, і від того робиться все важчим, схиляючи «голову» до землі. Як часто у хайку - це такий собі стоп-кадр якогось моменту з буденного життя, про який ми за інших обставин можемо забути, або принаймні не згадувати навмисне. А тут раз - і рис перед тобою, схиляє голову, і відразу думаєш про осінь-праосінь, як там живе сусіда, і так далі. 

Але до осені ще далеко, тому рис тільки на початку довгого шляху, висаджують його зазвичай десь у середині травня, хоч це звісно дуже різниться залежно від регіону, клімату і так далі. І от вони, тобто молоді рисенята, вже виросли сантиметрів на 10-15, і колишуться під хвилями вітру, що дме собі куди хоче, як це завжди робить вітер. 

А я - дивлюся на рисенят та їхні під-вітрові танці з таксі, що везе мене кудись у місті Моріяма в префектурі Шіґа, тут ще десь поруч найбільше в Японії озеро Бівако, але присутність його майже невловима. Дивлюся і думаю, що такий пейзаж можна споглядати, з незначними відмінностями в деталях, в будь-якій азійській, та й не тільки, країні. Аж тут раз - і щось біле та довге пролетіло по мосту неподалік, придивився - а це шінкансен, нодзомі 700, здається у них швидкість середня десь 260 чи 270 на цій ділянці, це ж уже перед самим Кіото, таким темпом буде там хвилин за 6-7. А тоді, за якихось дві хвилини - такий самий білий помчав в інший бік, а ще хвилин за три - знову в тому напрямку, куди і перший. І я вчергове усідомив, що все це відбувається в одній конкретній азійській країні, що складається з чотирьох великих та ще кількох тисяч маленьких островів, розкиданих в Тихому океані неподалік від материка. 

Найменше про острови, мабуть, думав хлопець в світло-зеленому жилеті, який раптом вийшов до рисенят звідкись з-під моста. Спинився на мить, кинув погляд на небо з хмарами найдивовижніших форм та розмірів, щось кивнув своїй думці, і пішов до невеличкої «Судзукі», яка уві сні змагалася з черговим шінкансеном за право першою дістатися Кіото.