Тебе буду колисати...

 Ще одне фото з тієї ж ретроспективної серії (воно у фейсбуці).

Жіночки на сидіннях поїзда у дивних позах не займаються йогою, не медитують, і навіть про щось патякають, сміючись. А насправді вони просто готуються до сну. А оці неводи з гачками, аби чіпляти їх за спинки сидінь - це своєрідний «помічник» у цій справі. Коштував у 1960 році цілих 200 ієн - в 7 разів більше, ніж порція удону (30 ієн). 

Користувалися неводи неабиякою популярністю, бо в поїздах, особливо нічних, або тих, що перевозили людей на далекі відстані, просто фізично не було місця, аби поспати. Період стрімкого економічного розвитку, за 4 роки - перша Токійська олімпіада, людей, що хочуть їздити поїздами - все більше, самих поїздів - усе менше, ну, тут усе зрозуміло.

Розробила і продавала неводи (офіційна назва - «анмін ханмокку», тобто гамак для спокійного сна) фірма з Наґої, яка в такий спосіб пропонували трохи покращити якість часу, проведеного в дорозі. 

Але я, читаючи пояснення, так і не зміг уявити, як можна заснути у такій позі, і в такому середовищі. Відмовлятися від тижневої дози удону заради сну в сітці у переповненому потязі - сумнівне задоволення.