То:дай vs Кьо:дай, або Ліжко Герострата

 У п’ятницю (минулого тижня) у прайм-тайм (з 21 години, коли зазвичай показують всякі потужні кіна) на 10 каналі “Йоміурі” була передача про розумних дітей - “Король розуму” чи якось так називається. Мабуть, аналог отих “Умніц і умніков”, що колись москалі по вихідних крутили..

Спочатку змагалися 8 учасників (на жаль, тільки одна дівчина - переможець Міжнародної олімпіади з математики, і ще на жаль - тільки двоє людей із Кіотського університету), тоді в наступний етап пройшли 4 (дівчина, знову на жаль, не пройшла), тоді в фінал вийшли двоє - 18-річний “талант-вундеркінд” із То:даю та 20-скількись там річний потужник із Кьо:даю. (То:дай - це скорочення від То:кіо Дайґаку, тобто Токійський університет, а Кьо:дай - від Кьо:то Дайґаку, тобто Кіотський університет, до якого я маю велику честь належати). Хлопчик із Кьо:даю бере участь уже бозна-скільки разів, два разит доходив до фіналу - і обидва рази програвав. 

Програв і цього разу. Із рахунком 900-1000 (в фіналі за одну відповідь на питання було по 50, згодом по 100 балів). За рахунку 900-800 на користь то:дайця було питання на 100 балів про королівства в середньовічній Європі 13 століття. Треба було дати назви цифрам 1 і 2, які були нанесені десь в районі теперішніх Іспанії та Франції, якщо я вірно роздивився. І от то:даєць нічого не зміг написати, а кьо:даєць - написав “Кастілья” та “Араґон”, і це були правильні відповіді, от тільки він переплутав їх місцями. Зрештою балів не отримав ніхто, а на наступне питання обоє рябоє відповіли вірно (там було про назви частин чиєїсь опери, ну, це не так уже і важливо). 

До чого я це веду? Що хлопчик програв утретє, але програв, як на мене, дуже по-Кьо:даївськи. Річ у тім, що Кіотський університет здавна відомий тим, що студенти тут учаться, а дослідники, звичайно, досліджують, але мають порівняно з іншими вишами трохи вищий ступінь свободи у своїх діях. І можуть знати якісь просто незбагненні речі, але інколи чомусь забувати чи плутати набагато простіші. 

Так і цього разу колєґа (?) з Кьо:даю написав імена 39 лауреатів нобелівської премії з фізики (суперник знав “всього” 20), або більше 10 видів назв хмар за класифікацією якоїсь там міжнародної організації. Але якісь дрібні помилки призвели до такого як є результату. 

Ну нічого, зате я посміявся, коли було питання про “Прокрустове (японською - Пурокурусутасу) ложе”, і кьо:даївець відповів правильно, а 18-річний то:даївець - так, як написано в заголовку після “або”. Бідолашний Герострат! (Відповідно, Геросутуратосу)

На дорогах ожеледиця

 Чогось мені запам'яталася найбільше ця фраза із зимових українських прогнозів погоди. Що вона за дама, ця ожеледиця, чому вона завжди з'являється саме на дорогах - достеменно мені невідомо. Мабуть, краще над таким і не замислюватися.
А пригадав я про неї, бо на Японію насунулися зимові повітряні маси, і сьогодні, як і завтра, у багатьох регіонах країни (але скоріш за все не коло нас) будуть сильні снігопади, десь навіть до метрових сугробів сніг виросте. 
От, і снігопади ті настільки сильні, що можуть прийти навіть на узбережжя тихоокеанське, де снігу зазвичай дууже мало. А узбережжя япономорське завжди снігом "насолоджується". І от думається мені, як же пощастило цій острівній країні у тому, що вона острівна, що її не оточують з усіх боків щирі і лагідні ласі відтяти шмат сусіди, а лише риби, планктон, море і що там ще є в морі. Бо поділ за критерієм "випав-не випав сніг" - набагато приємніший, доцільніший і адекватніший, ніж "хто якою мовою балакає" чи "який наш майбутній вектор розвитку". І бо коли довкола землі, на якій ти живеш, через дві години їзди на машині чи поїзді майже на 100 відсотків з'являється море - то це значить, що не треба думати про мови, бо найголовніше - якось порозумітися зі своїм сусідом, і так само не до пошуків векторів розвитку, бо він один - жити в повазі до моря, гір і рисових полів. 
Отаке чомусь думається мені, коли каваіі дівчата в прогнозах погоди розповідають про суворі повітряні маси з Сибіру.