![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Диваки-2
Якось я вже писав про диваків, які вештаються територією Кіотського університету або неподалік від нього. Сьогодні розкажу ще про двох.
Японців традиційно вважають нацією, яка слідкує за чистотою свого тіла, тут навіть безпритульні інколи видаються мені чистішими за певних українських знайомих, особливо влітку. А що їм: річка близько, купайся хоч кожного дня Але я знаю принаймні двох студентів Кіотського університету, які розхитують міф про японців-чистоплюїв.
Один, назвімо його Гном, вивчає філологію разом із моєю знайомою з однієї прибалтійської країни, і я завжди, коли бачу його, починаю пригадувати, хлопчик він чи дівчинка. Носить богемний берет, має зачіску каре, окуляри із круглими скельцями, білу сорочку незрозумілого дизайну і штани-балахон. Знайома розповідала, що на семінарах ну нехай і з семіотики за дощової погоди він любить свої штані разом зі шкарпетками знімати і сушити на сусідньому стільчику – так, щоб сенсей не бачив. Зате бачать усе гномові одногрупники і насолоджуються прекрасним ароматом.
Інший, нехай він зватиметься Гобліном, просунувся трохи далі за Гнома в уявній класифікації нетипових японців. Я регулярно бачу його на третьому поверсі бібліотеки у компутерному залі, він сидить перед монітором і споглядає розважальні програми із молодими дівчатами, чистими і сповненими життєвої енергії. Власне її Гоблінові і бракує, дивно як він узагалі ще може самостійно пересуватися.
Про його присутність дізнаєшся через запах – спочатку припливає він, а вже потім сам Гоблін. Зарослий і нестрижений, неголений, в обвислих футболці і светрі, а джінси – то взагалі пісня! Таке враження, що їх почали носити ще його предки в епоху Едо чи навіть Камакура, бо якщо брати кількість тканини у звичайних джінсах за 100%, то у нього її залишилося менше 50%. Молнії немає, на її місці – величезна дірка із брудними краями. Але труси, як не дивно, на місці. Мабуть, зручно ходити в туалет, бо не треба нічого розстібати. Так само величезні дірки на колінах – по модньому, і ззаду – там, де зазвичай повинні бути кишені. Гоблін до того ж якось дивно накульгує і одну ногу за собою просто волочить, бо переставляти не вистачає сил. Зате японські дівчата роблять його найщасливішим студентом у світі – блаженна усмішка не сходить з уст навіть після вимкнення компутера.
Японців традиційно вважають нацією, яка слідкує за чистотою свого тіла, тут навіть безпритульні інколи видаються мені чистішими за певних українських знайомих, особливо влітку. А що їм: річка близько, купайся хоч кожного дня Але я знаю принаймні двох студентів Кіотського університету, які розхитують міф про японців-чистоплюїв.
Один, назвімо його Гном, вивчає філологію разом із моєю знайомою з однієї прибалтійської країни, і я завжди, коли бачу його, починаю пригадувати, хлопчик він чи дівчинка. Носить богемний берет, має зачіску каре, окуляри із круглими скельцями, білу сорочку незрозумілого дизайну і штани-балахон. Знайома розповідала, що на семінарах ну нехай і з семіотики за дощової погоди він любить свої штані разом зі шкарпетками знімати і сушити на сусідньому стільчику – так, щоб сенсей не бачив. Зате бачать усе гномові одногрупники і насолоджуються прекрасним ароматом.
Інший, нехай він зватиметься Гобліном, просунувся трохи далі за Гнома в уявній класифікації нетипових японців. Я регулярно бачу його на третьому поверсі бібліотеки у компутерному залі, він сидить перед монітором і споглядає розважальні програми із молодими дівчатами, чистими і сповненими життєвої енергії. Власне її Гоблінові і бракує, дивно як він узагалі ще може самостійно пересуватися.
Про його присутність дізнаєшся через запах – спочатку припливає він, а вже потім сам Гоблін. Зарослий і нестрижений, неголений, в обвислих футболці і светрі, а джінси – то взагалі пісня! Таке враження, що їх почали носити ще його предки в епоху Едо чи навіть Камакура, бо якщо брати кількість тканини у звичайних джінсах за 100%, то у нього її залишилося менше 50%. Молнії немає, на її місці – величезна дірка із брудними краями. Але труси, як не дивно, на місці. Мабуть, зручно ходити в туалет, бо не треба нічого розстібати. Так само величезні дірки на колінах – по модньому, і ззаду – там, де зазвичай повинні бути кишені. Гоблін до того ж якось дивно накульгує і одну ногу за собою просто волочить, бо переставляти не вистачає сил. Зате японські дівчата роблять його найщасливішим студентом у світі – блаженна усмішка не сходить з уст навіть після вимкнення компутера.