Язикапаплюжнік
Пару років тому на Великдень пішли з Вітєю-господарочкою і благодійником усіх кіотоських котів до православної церкви, подивилися на їхню службу японською мовою і зустріли багато слов”ян (в основному росіян), які живуть у Кіото і в Кансаї. Один розлучався із японською дружиною, інший від своєї, теж японської, втік і потім кудись підозріло зник із викладачкою російської мови з Кіотського університету...Але, зрештою, кудись підозріло зникати ніхто нікому не забороняє.
Мені йдеться не про це, а про те, що Вітя-господарочка (сам він із Хабаровська) був розкритикований сенсеєм-росіянкою, приблизно так:
- Виктор, у Вас какой-то странный акцент, как будто Вы на Западной Украине прожили несколько последних лет.
- Это все Тимур виноват, я в последнее время с ним больше всего общаюсь — поэтому и акцент!
(Українізувати вимову клятого москаля — що може бути приємніше?..)
Ще один епізод — минулорічний, до Японії приїхав художник з Ермітажа, і я трохи перекладав для нього і співробітників якогось журналу під час відвідин Храму чистої води і Саду каменів у Кіото. Прощаємося на вокзалі, і він мені каже:
- Тимур, я вот все хотел у Вас спросить — Вы наверное из очень религиозной семьи? У Вас такой русский язык необычный — как будто бы Вы заканчивали семинарию. В детстве не хотели стать священником?
Епізод третій і останній. До Центру регіональних досліджень, де я зараз підробляю, приїхав на 4 місяці поважний професор з Узбекистану. Дуже зрадів, коли мене представили як Тимура з України. Вчора питає:
- Как вы там называете, клята маскальська мова?
- Ну да, именно так и называем.
- Ха-ха-ха!..
Мені йдеться не про це, а про те, що Вітя-господарочка (сам він із Хабаровська) був розкритикований сенсеєм-росіянкою, приблизно так:
- Виктор, у Вас какой-то странный акцент, как будто Вы на Западной Украине прожили несколько последних лет.
- Это все Тимур виноват, я в последнее время с ним больше всего общаюсь — поэтому и акцент!
(Українізувати вимову клятого москаля — що може бути приємніше?..)
Ще один епізод — минулорічний, до Японії приїхав художник з Ермітажа, і я трохи перекладав для нього і співробітників якогось журналу під час відвідин Храму чистої води і Саду каменів у Кіото. Прощаємося на вокзалі, і він мені каже:
- Тимур, я вот все хотел у Вас спросить — Вы наверное из очень религиозной семьи? У Вас такой русский язык необычный — как будто бы Вы заканчивали семинарию. В детстве не хотели стать священником?
Епізод третій і останній. До Центру регіональних досліджень, де я зараз підробляю, приїхав на 4 місяці поважний професор з Узбекистану. Дуже зрадів, коли мене представили як Тимура з України. Вчора питає:
- Как вы там называете, клята маскальська мова?
- Ну да, именно так и называем.
- Ха-ха-ха!..

no subject
О, прошу соціологічний коментар до цього явища!
no subject
no subject
no subject
no subject
Слух, я пробувала через твітер - не можна написати повідомлення людині, яка тебе не читає. Написала в американське видавництво, яке ліцензувало її манґу, попросила або контакти, або передати їй моє повідомлення і адресу. Чекатиму, чи буде хоч якась відповідь
no subject
no subject
no subject
;)
як говорять на "клятій маскальскій мовє" - "Ета пяць"! ;)))
Re: ;)