![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Nadeshiko Japan
Думаю, небагато з читачів цього блогу знають про те, що японська жіноча футбольна збірна («надешіко» - гвоздика) нещодавно стала чемпіоном світу. У чвертьфіналі перемогли у додатковий час німців, у півфіналі познущалися зі шведок (3-1, як же ліва вінгерша «возила» опонентів! Ті і так стелилися у підкатах, і сяк, і все даремно). У фіналі грали з першим номером світової класифікації – США, статистика була зовсім погана – більше 20 поразок, пару нічиїх і нуль перемог.
Японки два рази відігравалися, вдруге – за пару хвилин до кінця додаткового часу. А перед серією пенальті радісно сміялися на жарти тренера – нібито вони не в фіналі чемпіонату світу грають, а тренуються десь удома. Зрозуміло, що переміг той, кому це було більше треба. До речі, ота ліва вінгерша працювала до аварії у компанії-операторі АЕС у Фукушімі, а тренер збірної показував дівчатам перед фіналом кадри із постраждалими внаслідок цунамі та землетрусу територіями.
Я знаю, що треба чоловічій збірній України для досягнення подібного успіху. Блохін чи якийсь закордонний тренер – то все бурда. Усім нашим лицарям шкіряного м’яча слід просто поміняти громадянство. І стать.
Японки два рази відігравалися, вдруге – за пару хвилин до кінця додаткового часу. А перед серією пенальті радісно сміялися на жарти тренера – нібито вони не в фіналі чемпіонату світу грають, а тренуються десь удома. Зрозуміло, що переміг той, кому це було більше треба. До речі, ота ліва вінгерша працювала до аварії у компанії-операторі АЕС у Фукушімі, а тренер збірної показував дівчатам перед фіналом кадри із постраждалими внаслідок цунамі та землетрусу територіями.
Я знаю, що треба чоловічій збірній України для досягнення подібного успіху. Блохін чи якийсь закордонний тренер – то все бурда. Усім нашим лицарям шкіряного м’яча слід просто поміняти громадянство. І стать.