![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Про розумні слова
Прочитав рецензію мого наукового керівника, Іто-сенсея, на книгу американського соціолога Говарда С. Бекера “Writing for social scientists: how to start and finish your thesis, book, or article”. Одна з головних ідей – соціологи (і взагалі будь-які науковці) пишуть занадто науково, використовуючи купу незрозумілих неспеціалістам термінів. Тому важливо вміти знайти баланс між науковістю і доступністю.
Тоді читаю збірник статей українських соціологів, а там таке:
Диференційовувальний потенціал минулого, сьогодення і майбутнього як модусів часу зумовлений іманентною дихотомічністю імовірних преференцій, що задається і відтворюється політичною і соціально-економічною історією країни.
Гммм…Зрозуміло, що книга розрахована в першу чергу на “своїх”, але ж…Пригадалося, як ми із колєгою якось на 5 курсі прийшли навесні на пару з теорії лінгвістики чи чогось іншого, і поважна професорша сипала термінами без упину. Апогей – фраза “Думка не може бути предикатом до суб”єкту як…” (кінець фрази забувся…), яку вона вимовила, аудиторія завмерла, бо ніхто не зрозумів нічого, а сенсей повторила: “Ви тільки вслухайтеся, як це чудово: думка не може…”. Мій колєга-провідний філолог-перекрадач пан В. проявив свої задатки художника і намалював етюд – професорша з розкритою посередині головою, з якої стирчать усякі пружини та інший потріб.
Шановні друзі, будьмо взаємно красивими! – використання мудрих слів не вказує автоматично на мудрість суб”єкта мовлення чи писання.
Тоді читаю збірник статей українських соціологів, а там таке:
Диференційовувальний потенціал минулого, сьогодення і майбутнього як модусів часу зумовлений іманентною дихотомічністю імовірних преференцій, що задається і відтворюється політичною і соціально-економічною історією країни.
Гммм…Зрозуміло, що книга розрахована в першу чергу на “своїх”, але ж…Пригадалося, як ми із колєгою якось на 5 курсі прийшли навесні на пару з теорії лінгвістики чи чогось іншого, і поважна професорша сипала термінами без упину. Апогей – фраза “Думка не може бути предикатом до суб”єкту як…” (кінець фрази забувся…), яку вона вимовила, аудиторія завмерла, бо ніхто не зрозумів нічого, а сенсей повторила: “Ви тільки вслухайтеся, як це чудово: думка не може…”. Мій колєга-провідний філолог-перекрадач пан В. проявив свої задатки художника і намалював етюд – професорша з розкритою посередині головою, з якої стирчать усякі пружини та інший потріб.
Шановні друзі, будьмо взаємно красивими! – використання мудрих слів не вказує автоматично на мудрість суб”єкта мовлення чи писання.
no subject