![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Маю знайому бабцю в Токіо, у якої двоюрідна сестра – українка, що живе в Одесі, і яка розповіла просто неймовірну історію про японця, свого дядька, який сів у човен помирати коло берегів Японії і зрештою опинився в Радянському Союзі, асимілізувався і отримав громадянство. Але про це – якось іншим разом.
розкажу про те, як ця бабця перейнялася тим, що її двоюрідна сестра і моя мама з бабусею переживають за Японію і нас у ній, і стала присилати мені на мейл короткі (а інколи й дуже довгі) звіти новин за день. От і вийшло так, що я добре влаштувався: і телевізор дивитися не треба, і новини головні всі знаю.
Сьогоднішній мейл був про те, що на АЕС під’єднали кабелі до 5 із 6 реакторів, і тепер перевіряють, чи в порядку контролюючі і розподіляючі прилади всередині. Лишається тільки сподіватися, що перевірка не займе багато часу і результати її будуть обнадійливими. А електроенергія – це охолодження реакторів і паливних стержнів і, значить, крок до того, щоб ситуація на АЕС перестала бути головним ньюсмейкером у Японії.
Але поки що вона ним є, і ще один аспект – це виявлені кілька днів тому у шпинаті та молоці підвищені дози радіації. Звісно, мас-медіа одразу роздули із цього велику проблему, але токійська бабця заспокоює мене і читачів мого блогу разом зі мною: газета «Йоміурі Шімбун» за 20 число звернулася до спеціаліста, який зазначив, що якась шкода для організму людини може бути, тільки якщо їсти по 100 грам шпинату і випивати по 1 літру молока протягом 1(!) року. Інший спеціаліст, професор Міжнародного університету здоров’я та благополуччя зазначає, що це взагалі японські стандарти з безпеки радіоактивності продуктів встановлені у такий спосіб, що шкода для організму, можливо, виникне, якщо споживати ці продукти у певній кількості щодня мінімум протягом року.
Наостанок токійська бабця написала, що немає підстав не довіряти сенсеям із університетів, а я пригадав, що в Японії це взагалі звична практика: університетські професори або доценти запрошуються на телебачення, пишуть статті або коментарі для газет, виступають на радіо – одним словом, мають майже необмежену довіру з боку населення.
До їхньої думки дослухаються, вони – майже небожителі і набагато вищі за політиків. Цікаво, чи пов'язаний такий високий авторитет викладацького складу вишів із їх високими місцями у світових рейтингах університетів?..
Хоча, зрештою, те саме можна сказати і про гарних спеціалістів-професіоналів у будь-якій іншій галузі, не обмежується все вищою освітою. На NHK навіть програма є така – «Професіонали», де висококласні фахівці різних галузей діляться тим, як вони досягли успіху. І показують вміст своїх сумок, щоб глядачі бачили і собі ставали розумнішими.
розкажу про те, як ця бабця перейнялася тим, що її двоюрідна сестра і моя мама з бабусею переживають за Японію і нас у ній, і стала присилати мені на мейл короткі (а інколи й дуже довгі) звіти новин за день. От і вийшло так, що я добре влаштувався: і телевізор дивитися не треба, і новини головні всі знаю.
Сьогоднішній мейл був про те, що на АЕС під’єднали кабелі до 5 із 6 реакторів, і тепер перевіряють, чи в порядку контролюючі і розподіляючі прилади всередині. Лишається тільки сподіватися, що перевірка не займе багато часу і результати її будуть обнадійливими. А електроенергія – це охолодження реакторів і паливних стержнів і, значить, крок до того, щоб ситуація на АЕС перестала бути головним ньюсмейкером у Японії.
Але поки що вона ним є, і ще один аспект – це виявлені кілька днів тому у шпинаті та молоці підвищені дози радіації. Звісно, мас-медіа одразу роздули із цього велику проблему, але токійська бабця заспокоює мене і читачів мого блогу разом зі мною: газета «Йоміурі Шімбун» за 20 число звернулася до спеціаліста, який зазначив, що якась шкода для організму людини може бути, тільки якщо їсти по 100 грам шпинату і випивати по 1 літру молока протягом 1(!) року. Інший спеціаліст, професор Міжнародного університету здоров’я та благополуччя зазначає, що це взагалі японські стандарти з безпеки радіоактивності продуктів встановлені у такий спосіб, що шкода для організму, можливо, виникне, якщо споживати ці продукти у певній кількості щодня мінімум протягом року.
Наостанок токійська бабця написала, що немає підстав не довіряти сенсеям із університетів, а я пригадав, що в Японії це взагалі звична практика: університетські професори або доценти запрошуються на телебачення, пишуть статті або коментарі для газет, виступають на радіо – одним словом, мають майже необмежену довіру з боку населення.
До їхньої думки дослухаються, вони – майже небожителі і набагато вищі за політиків. Цікаво, чи пов'язаний такий високий авторитет викладацького складу вишів із їх високими місцями у світових рейтингах університетів?..
Хоча, зрештою, те саме можна сказати і про гарних спеціалістів-професіоналів у будь-якій іншій галузі, не обмежується все вищою освітою. На NHK навіть програма є така – «Професіонали», де висококласні фахівці різних галузей діляться тим, як вони досягли успіху. І показують вміст своїх сумок, щоб глядачі бачили і собі ставали розумнішими.
no subject
Передавай бабці і від мене подяку! :-)
no subject
Обов"язково передам:)
no subject
(Anonymous) 2011-03-23 06:44 am (UTC)(link)no subject
no subject
no subject