![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Якудза, або Пригоди ковпачків
Правила існують тільки для того, щоб їх порушувати. Якщо в японські громадські бані заборонено, точніше, дуже небажано заходити представникам так званих “угруповань, що займаються насильницькою діяльністю”, або навіть людям із татуюваннями, то повірити в дотримання цього правила може тільки наївний пришелепкуватий іноземець, такий як не будемо пальцем показувати хто. Якось я вже мав змогу в цьому переконатися, “поспілкувавшись” із чоловіком-Рибою. А минулої середи вчергове отримав підтвердження того, що татуювання на півтіла — не перешкода, а, скоріше, навіть перепустка на шляху до бані.
Отже, сидів собі у сауні, пітнів разом із дядьком, який мав персональний пісочний годинник і весь час стукав по ньому незадоволено, видно, хотів, аби час плинув швидше. Дивлюся у віконечко — а в прєдбаннікє якось так побільшало людей, чоловік на 30 за пару хвилин, навіть сонна бабуся-контролер прокинулася і заметушилася. Ну, думаю, напилися японці саке і вирішилися попаритися трошки, їхнє бажання можна зрозуміти, добре, якщо обійдеться без жертв. І сидю собі далі, спостерігаючи за Людиною із пісочним годинником. За кілька хвилин виходжу з сауни — і на мить завмираю: у найбільшій ванні із гарячою водою сидить лисий бос із татуюванням на всю спину і трохи по боках, на певній відстані від нього — теж татуйовані підбоси, а по периметру бані розпорошилися менш важливі елементи зграї. Всі уважно слухають повчання вожака.
Мій стільчик виявився затиснений із двох боків: зліва молодик незрозумілого віку, справа — Троянда на спині у дядька років 40. Троянда довго дивилася на мене, не розуміючи, що цей явно неяпонець робить у бані, коли бос прийшли купатися. Неяпонець зробив вигляд, що його непокоїть температура води у душі. Тоді сполоснувся, заліз у басейн із холодною водою — і знову утік в сауну.
Виходжу хвилин за 5 — а в мене стільчика немає, видно, татуйовані японці мають таке хобі — у банях забирати місця для сидіння у пришелепкуватих іноземців. Сів на підлогу, почав митися, і в процесі помітив, що десь загубив ковпачок від геля для душу. Роззирнувся — а він у Троянди під ногами, і вона вже підняла його і закрутила на свою зубну пасту. Ну, думаю, хай вам усім грець, стільчик забрали, ковпачок викрали, в гарячу ванну через вас не можна залізти — піду знову в сауну! І пішов подумки кпинити із Людини із пісочним годинником і думати, як мені везти додому гель для душу, щоб не розлити.
Коли вийшов із сауни втретє, бос перебазувався із басейну до “місця для миття” (зі стільчиком!) і старанно голив собі голову. (Взагалі, багато японців голять собі повністю все обличчя, ніс, ноги і навіть руки. От естети!) А підлеглі окупували ванни. Поголений і блискучий, як нова копійка, головний якудза поспілкувався із зовсім юними членами стаї (“Учітеся, брати мої, думайте, читайте...”), побив когось із середньої ланки вологим рушником (ха-ха-ха, хрясь, ой, правда, тобі ж не боляче, хрясь, хрясь!! Ой, я луснув!) і вийшов у прєдбаннік. За ним — татуйовані і середня ланка, юні орли ще трохи плескалися. Троянда довго стояв спиною до мого дзеркала, розгледів, що у нього на спині було написано Уеда-щосьтам. Назва клану чи району?..
Я на радощах знайшов свій ковпачок і гордо дивився на японців, які потроху почали заходити всередину — що, боялися? А я он бачте, якийбезголовий сміливий? І зовсім ця ваша якудза не страшна, тільки стільчики чогось краде весь час.
Наступного дня, у четвер, мав захист магістерської. Розказав про пригоду у бані дівчині — а вона каже: “Тіма, так тобі після якудзи 30 хвилин спілкування із сенсеями на соціологічні теми — задоволення у чистому вигляді, хіба ні? Тих пережив, і цих переживеш!”. Дійсно, що мені той захист магістерської? Головне, що ковпачок знайшовся.
Отже, сидів собі у сауні, пітнів разом із дядьком, який мав персональний пісочний годинник і весь час стукав по ньому незадоволено, видно, хотів, аби час плинув швидше. Дивлюся у віконечко — а в прєдбаннікє якось так побільшало людей, чоловік на 30 за пару хвилин, навіть сонна бабуся-контролер прокинулася і заметушилася. Ну, думаю, напилися японці саке і вирішилися попаритися трошки, їхнє бажання можна зрозуміти, добре, якщо обійдеться без жертв. І сидю собі далі, спостерігаючи за Людиною із пісочним годинником. За кілька хвилин виходжу з сауни — і на мить завмираю: у найбільшій ванні із гарячою водою сидить лисий бос із татуюванням на всю спину і трохи по боках, на певній відстані від нього — теж татуйовані підбоси, а по периметру бані розпорошилися менш важливі елементи зграї. Всі уважно слухають повчання вожака.
Мій стільчик виявився затиснений із двох боків: зліва молодик незрозумілого віку, справа — Троянда на спині у дядька років 40. Троянда довго дивилася на мене, не розуміючи, що цей явно неяпонець робить у бані, коли бос прийшли купатися. Неяпонець зробив вигляд, що його непокоїть температура води у душі. Тоді сполоснувся, заліз у басейн із холодною водою — і знову утік в сауну.
Виходжу хвилин за 5 — а в мене стільчика немає, видно, татуйовані японці мають таке хобі — у банях забирати місця для сидіння у пришелепкуватих іноземців. Сів на підлогу, почав митися, і в процесі помітив, що десь загубив ковпачок від геля для душу. Роззирнувся — а він у Троянди під ногами, і вона вже підняла його і закрутила на свою зубну пасту. Ну, думаю, хай вам усім грець, стільчик забрали, ковпачок викрали, в гарячу ванну через вас не можна залізти — піду знову в сауну! І пішов подумки кпинити із Людини із пісочним годинником і думати, як мені везти додому гель для душу, щоб не розлити.
Коли вийшов із сауни втретє, бос перебазувався із басейну до “місця для миття” (зі стільчиком!) і старанно голив собі голову. (Взагалі, багато японців голять собі повністю все обличчя, ніс, ноги і навіть руки. От естети!) А підлеглі окупували ванни. Поголений і блискучий, як нова копійка, головний якудза поспілкувався із зовсім юними членами стаї (“Учітеся, брати мої, думайте, читайте...”), побив когось із середньої ланки вологим рушником (ха-ха-ха, хрясь, ой, правда, тобі ж не боляче, хрясь, хрясь!! Ой, я луснув!) і вийшов у прєдбаннік. За ним — татуйовані і середня ланка, юні орли ще трохи плескалися. Троянда довго стояв спиною до мого дзеркала, розгледів, що у нього на спині було написано Уеда-щосьтам. Назва клану чи району?..
Я на радощах знайшов свій ковпачок і гордо дивився на японців, які потроху почали заходити всередину — що, боялися? А я он бачте, який
Наступного дня, у четвер, мав захист магістерської. Розказав про пригоду у бані дівчині — а вона каже: “Тіма, так тобі після якудзи 30 хвилин спілкування із сенсеями на соціологічні теми — задоволення у чистому вигляді, хіба ні? Тих пережив, і цих переживеш!”. Дійсно, що мені той захист магістерської? Головне, що ковпачок знайшовся.
no subject
(Anonymous) 2011-02-07 07:13 am (UTC)(link)no subject