Дядя Женя

[brovary84]

Дядя Женя – це Євген Владиславович Давиденко, стоматолог із Броварів, міста, де я народився. Він знає мене довше, ніж я живу на світі, бо лікував ще мою маму, коли вона була студенткою факультету журналістики КНУ ім. Шевченка. Пам'ятаю, що якось у шкільному творі я порівняв його із м'ясником із сусіднього гастроному – за пишні вуса і щиро-єзуїтську посмішку, яка зазвичай супроводжувалася звертанням „Так, Тімофєй!”. Досі мороз по шкірі...

 Нещодавно дядя Женя переніс інфаркт. Але коли я привіз йому давно обіцяну і заслужену пляшечку саке, виглядав доволі бадьоро і навіть щиро сміявся на мої не дуже вдалі дотепи – так, як це уміє тільки він. А ще – дивувався, як воно ото буває в світі не по-нашому...    

Я знаю, кого мушу неодмінно відвідати в перші дні мого наступного приїзду в Україну.

Comments

[bohdan-rachok.livejournal.com]

гастроному того вже мабуть нема. І м'ясник може вже сир продає

[brovary84.livejournal.com]

Гастроному дійсно вже немає. Якийсь маркет. А м"ясник - скоріш за все, на пенсії, дивиться сни про свиней і корів...

[(Anonymous)]

У світі небагато людей, котрим ми небайдужі. Кожна така людина -- на вагу щирого золота. Як добре, Тимуре, що ти це розумієш.