![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Коли я
Коли я іду дорогою, якою ми з тобою поверталися разом додому, я, звісно, не думаю про тебе.
Коли я їду в ліфті і дивлюся у дзеркало, яке серед сотень тисяч відображень має й одне із нашими пристрасними і безтямними поцілунками – я думаю про долю, яка навіки зв”язала це дзеркало і цей ліфт.
Коли я сідаю на підвіконня, на якому ти колись любила сидіти і дивитися на осінню кіностудію Довженка, я не сумую за тобою.
Коли я беру з полички книгу, твою книгу, яку я чомусь забув тобі віддати, я не роздивляюся кожну сторінку у пошуках відбитків твоїх пальців.
Коли я засинаю сам у ліжку, яке пам”ятає кожен вигин твого тіла – я не плачу за тобою.
Коли осінь у Києві вступає в права і задощує все на вулиці – я, звісно, не згадую тебе, Осінню Дівчинку.
But I miss you most of all my darling When autumn leaves start to fall
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject