![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Хонда й Вінграновський
Сьогодні цілий день ходжу і мугикаю щось незрозуміле собі під ніс, бо ж японці взули данців, а Хонда продемонстрував, що не тільки бразильці вміють всякі трюки на полі виробляти. Шкода лише, що сам матч подивитися не зміг - за японським часом він починався о 3.30 - глупа ніч...Так, хто там у нас наступний? Парагвай? Уперед, самураї!
А ще чомусь сьогодні захотілося читати Вінграновського - одного з найулюбленіших поетів. Пригадалася поїздка в Тернопіль і область уже майже чотири роки тому, і придбані в тамтешній книгарні три томи за 80 гривень, і засніжений Став, і уроки фотомайстерності від маминого Колеги, і величні церкви, і кава в кав"ярні "Пінгвін"...
А взагалі, Вінграновський - неперевершений лірик, і трохи мені схожий на японців - умінням бачити душу в усьому, що нас оточує, і на Ліну Костенко - мелодійнсітю. А які ж у нього дитячі вірші!!
Озирнулись маки: що таке?
Вітер крикнув макам: утікайте!
Голови червоні пригинайте
І тікайте, бо воно таке!
Потолоче, витолоче, вимне,
Гляньте: від кульбаби тільки пух!
Плигне, стане, чорним оком блимне,
Розженеться та об грушу — бух!
Шпаченя злетіло на гілляку,
Кличе тата, та немає слів.
По стіні на хаті з переляку
Чорний кіт по вуса побілів!..
А воно сміється й позирає:
Мало, бачте, битися йому!
Хто воно, ніхто в дворі не знає,
Лиш воно одне говорить: му-у-у!
1968
А ще чомусь сьогодні захотілося читати Вінграновського - одного з найулюбленіших поетів. Пригадалася поїздка в Тернопіль і область уже майже чотири роки тому, і придбані в тамтешній книгарні три томи за 80 гривень, і засніжений Став, і уроки фотомайстерності від маминого Колеги, і величні церкви, і кава в кав"ярні "Пінгвін"...
А взагалі, Вінграновський - неперевершений лірик, і трохи мені схожий на японців - умінням бачити душу в усьому, що нас оточує, і на Ліну Костенко - мелодійнсітю. А які ж у нього дитячі вірші!!
Озирнулись маки: що таке?
Вітер крикнув макам: утікайте!
Голови червоні пригинайте
І тікайте, бо воно таке!
Потолоче, витолоче, вимне,
Гляньте: від кульбаби тільки пух!
Плигне, стане, чорним оком блимне,
Розженеться та об грушу — бух!
Шпаченя злетіло на гілляку,
Кличе тата, та немає слів.
По стіні на хаті з переляку
Чорний кіт по вуса побілів!..
А воно сміється й позирає:
Мало, бачте, битися йому!
Хто воно, ніхто в дворі не знає,
Лиш воно одне говорить: му-у-у!
1968
no subject
no subject
no subject
щасливий мак росте біля криниці.
і ти, як мак, щасливі бачиш сни,
на них ніяк не можеш надивиться...
маю скарб - сигнальний примірник темно-зеленої книжечки, з маком на обкладинці. сам Вінграновський її подарував, підписав і передав татом. мені тоді було 2 місяці. перша книжка :)
no subject