До побачення колись

[brovary84]

Люди повинні жити, завжди маючи напоготові “До побачення”
Варто пам'ятати, що самотність ― це один із друзів, які навряд чи коли-небудь тебе зрадять
Перед тим, як кидатися з головою в почуття, слід запастися парасолькою
Як би сильно тебе не любили, не можна вірити у щастя
Як би сильно ти не любив, не можна віддавати почуттям усього себе
Любов ― як пора року
Вона приходить, роблячи життя кольоровим і не даючи нам пересититися ним
Любов же, вимовлена вголос, перетворюється на шматочки льоду

Як немає вічного щастя
Так немає і вічного нещастя
Колись приходить час казати “Бувай”
Як приходить і час казати “Привіт”
Люди перед смертю пригадують, як любили їх
Або як любили вони

Я пригадуватиму, як любив я

“До побачення колись”, Хітонарі Цудзі

Comments

[lana-svitankova.livejournal.com]

Це дуже сумно...

[brovary84.livejournal.com]

Але це життя...

[(Anonymous)]

Немає нічого уразливішого, ніж твоє почуття любові. Вона робить тебе беззахисним. Через те я не хочу більше нікого любити. Але й без любові дуже тяжко жити...

[brovary84.livejournal.com]

А хто це досі не прочитав "Помаранчеву дівчинку"?Га?

[singularia.livejournal.com]

дімагогія.
є вічне щастя і вічна любов!

[brovary84.livejournal.com]

И вечная весна!
Добре, якщо ти їх знайшла. Я поки що в процесі:)

[singularia.livejournal.com]

ну... я, чесно кажучи, теж поки в процесі... але є така магічна річ як жіноча інтуїція - і вона мені підказує, що все на світі є, і все воно вічне - навіть весна!
а що - десь у когось читала повість про багатого дядька, якому потрібен був весняний клімат - і він їздив по планеті за весною)

[brovary84.livejournal.com]

О! І я так хочу!
Оце прочитав, що десь у гірському храмі в Кіото є сакура, що цвіте з жовтня по березень чи квітень...Так що той дядько міг би півроку в Кіото жити, милуватися сакурою і забути про клімат:)

[singularia.livejournal.com]

:)
але з іншого боку - якщо бігати за вічною весною - не побачиш ні літа, ні осені, ні хрумкого снігу!

[brovary84.livejournal.com]

Угу, снігу я і так не бачу, хоча за весною не дуже і бігаю...

Julca

[(Anonymous)]

Дуже філософська річ... Можна згоджуватися з кожним словом, а можна з кожним словом сперечатися... Просто у кожного складається по-своєму. Універсальних рецептів не існує. Але, звісно, найщасливіша людина та, яку люблять і яка вміє відповідати взаємністю. Любов, це швидше стан душі. Є люди, які можуть перебувати в такому стані все життя, а в інших це минає... Наскільки твоя душа багата, мабуть, настільки сильно і довго ти можеш кохати (а за умови, якщо тобі трапляється людина з такою самою душевною конструкцією, це може тривати вічно). Якщо ти знайшов свою людину, з такою душею як твоя, треба просто цінувати її, цінувати кожну хвилину з нею, бо, дійсно, нічого вічного немає і не відомо, як буде завтра...

Re: Julca

[brovary84.livejournal.com]

Ой, Юльця, навіть і не знаю, що відповісти. Складно це все, і я, на жаль чи на щастя, не Муракамі...

[malenkyptashok.livejournal.com]

вміння казати до побачення я не опанувала. відпустити людину чи почуття для мене дуже складно. це вимагає смиренності, якої мені бракує. найважливіше таки не вміння казати до побачення, а не обтяжувати своєю любов*ю іншу людину. кохання може переповнювати тебе, і це абсолютно не має означати, що предмет його відповідає взаємністю чи перебуває поряд. але ця наповненість і є джерело натхнення. душа зростає коханням. тому говорити, що не можна віддавати почуттю всього себе - абсурдно. бо кохання - це ти і є. наприклад, була собі душа якогось пастельного кольору, а тут людина покохала - і кольір змінився на якісь фіолетовий чи блакитний, перламтровий, переливчатий, словом дуже гарний.

[brovary84.livejournal.com]

То це про тебе Вакарчук співає "Відпусти"?:)))
Як на мене, тут ідеться радше про те, що треба завжди залишатися собою, як би сильно ти не кохав. Як гілка дерева під снігом - приймати удар, прогинатися і набувати знову первинної форми.

[malenkyptashok.livejournal.com]

відпусти - не про мене, а вакарчука я не дуже люблю))
людина завжди є сама собою, просто ми багатогранні.
по-твоєму виходить, що кохання - це хвороба)

[brovary84.livejournal.com]

Так, причому невиліковна:)