![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
静岡
З якогось японського приводу згадалася Шідзуока, префектура в центральній частині острова Хоншю. Відома своїм зеленим чаєм, близькістю гори Фуджі, а також пречудовими краєвидами Тихого океану.
От власне останні не дають мені спокою вже третій день, точніше не самі краєвиди, а спогади про них, заплющую очі - і бачу, чомусь із якоїсь ледь не напів космічної висоти, той океан, він займає весь горизонт, не видно навіть, де переходить у небо, та й не було там, мабуть, ніякого неба.
Ми стояли на майданчику із таким собі Судзукі (для своїх - Су:сан), моїм друзякою із часів кінно-спортивного клубу Університету Тенрі (власне, з японських друзів якось так склалося, що досі ми спілкуємося лише з хлопцями з Тенрі). Отже, стояли, пили (ну що можна пити в Шідзуоці? Звісно, зелений чай!), і дивилися поперед себе.
Цей майданчик був на якомусь шаленому вивищенні, метрів мабуть 500-600 над дорогою, яка тоненькою ниточкою звивалася десь унизу. За нею було видно пляжі, але, звісно, домінантою краєвиду був саме океан - усеохопний, як я вже написав вище.
Заїхали на цей майданчик, ну Су:сан і каже, урочисто-піднесено: дивися, Тіму:ру, це - Тихий океан. І підморгує так змовницьки. Я кажу: он як! Дякую, що просвітив, а то б я сам мабуть і не здогадався. Префектура Шідзуока, якась водойма, що займає все видноколо - що б це ще могло бути?
Питаю Судзукі: а можна нам якось ближче до океану підʼїхати? А він: ні, у програмі на сьогодні такого пункту немає, дивися звідси, та й їхати дуже довго. Он і сонечко сідає, стій і милуйся, чай маєш.
І я стояв, милувався, думав про сенс життя, неозорий (але трохи менший, ніж океан) Дніпро в Києві, японське літо, префектуру Шідзуока, тенрійських і кіотоських дівчат, ну і звісно трохи про коней. І пив чай.
А тоді наступного дня ми майнули на Фуджі, я був у якихось капцях, шортах і футболці, але доїхали ми аж до 5 "станції" (десь 2400 метрів над рівнем моря (океану?)), трохи пройшлися угору, я добряче змерз (було щось 10 градусів або й менше, і це в серпні!), і ми повернулися додому до Судзукі.
Пили трохи саке, а трохи пива, його тато розповідав про особливості вирощування чаю (у них кілька полів - фермер він був, здається), переваги машин Мазда над усіма іншими (у них було Мазд 4 чи 5, одна навіть якась спортивна, і Судзукі хотів на ній їхати на Фуджі, але батько не дозволив), а я подумав, як це родина з прізвищем Судзукі не їздить на прекрасних машинах Судзукі, а воліє користуватися самими Маздами.
Але уголос нічого не сказав, взяв свою чарочку з саке, вийшов на ґанок, і дивився, як проростають у шідзуокському надвечірʼї листочки зеленого чаю.
no subject
Поки читав, не міг позбутися враження, що це маніфест антиполівановки. Справді незвично, коли поза бульбашками тематичних спільнот хтось пише «Шідзуока» та «Фуджі». Пересічники досі настільки не в темі, що цю скелю лупати аж до перебудови всієї Вікіпедії…
no subject
Ну тобто - а як можна інакше? Не знаю, хто такі "пересічники", але нехай підуть послухають, як японці говорять, і все стане ясно.
no subject
no subject
no subject
А за поліванова я дуже добре знаю, нам у студентські роки неодноразово розповідали про його систему, як вона була створена тощо.