(no subject)
Трохи у справах ходив центром Києва, зокрема вул. Євгена Чикаленка (колишня "Пушкінкська"). Там якось із табличками на будинках не дуже, з одного боку вже нові, а з іншого (там, де вони вище розташовані) - старі. Хоч через дефіс назву пиши. Але взагалі тенденція мені подобається. Ну до чого взагалі у Києві пушкін, толстоєвський і будь-хто інший з так званих "класиків"?..
А тоді вийшов на Б. Хмельницького, купив перепічкии, і перед театром побачив чоловіка, дуже-дуже-дуже схожого на Віталія Жежеру. Я подивився на нього, він - на мене; тоді знову я на нього, він зиркнув на мене спідлоба, і повернувся до копирсання в телефоні, потім, коли я вже спускався в метро - з кимось балакав.
Колись, в одне із (тоді ще) тимчасових повернень в Україну, я теж зустрів когось дуже подібного до пана Віталія, в районі Шулявки, де я часто бував. І навіть написав про це - мовляв, можливо, саме заради цього я й мушу повертатися до України - щоби побачити його на вечірній Шулявці.
А кого би я хотів (окрім членів сім'ї, котрі зараз тимчасово там) побачити під час відвідин Японії? Навіть не знаю. Можливо, моїх давніх друзів із кінно-спортивного клубу Університету Тенрі, і ще може тамтешнього сенсея - того, що завжди був у білій футболці поло, в кепці і сонячних окулярах, і якого коні слухалися ще до того, як він їм щось казав.
А тоді вийшов на Б. Хмельницького, купив перепічкии, і перед театром побачив чоловіка, дуже-дуже-дуже схожого на Віталія Жежеру. Я подивився на нього, він - на мене; тоді знову я на нього, він зиркнув на мене спідлоба, і повернувся до копирсання в телефоні, потім, коли я вже спускався в метро - з кимось балакав.
Колись, в одне із (тоді ще) тимчасових повернень в Україну, я теж зустрів когось дуже подібного до пана Віталія, в районі Шулявки, де я часто бував. І навіть написав про це - мовляв, можливо, саме заради цього я й мушу повертатися до України - щоби побачити його на вечірній Шулявці.
А кого би я хотів (окрім членів сім'ї, котрі зараз тимчасово там) побачити під час відвідин Японії? Навіть не знаю. Можливо, моїх давніх друзів із кінно-спортивного клубу Університету Тенрі, і ще може тамтешнього сенсея - того, що завжди був у білій футболці поло, в кепці і сонячних окулярах, і якого коні слухалися ще до того, як він їм щось казав.
