![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Сдєцтваучілі
Ще з дивних київських епізодів.
Здається, десь у квітні чи травні їхав в метро, можливо читав журнал, аж раптом хтось мене торсає за плече і показує рукою на (щойно) звільнене місце - мовляв, сідай!!
Я заперечую - чого б це мені сідати, я ж не якийсь там дідуган! І намагаюся це проказати особі, яка власне і показувала рукою, але він (дядько трохи з перегаром) заспокоює мене: сиди!, і щось проказує у відповідь. Я показую, що погано чути, він розуміє, і починає волати на весь вагон: Нас с дєцтва учілі уступать такім, как ви!
Від несподіванки тільки й можу, що сказати йому у відповідь "дякую!".
Але, якщо задуматися, "такім, как ви" - це яким?..
Вийшов чолов'яга разом зі своєю супутницею, яка мирно дрімала на місці поруч, на "Вокзальній".
Здається, десь у квітні чи травні їхав в метро, можливо читав журнал, аж раптом хтось мене торсає за плече і показує рукою на (щойно) звільнене місце - мовляв, сідай!!
Я заперечую - чого б це мені сідати, я ж не якийсь там дідуган! І намагаюся це проказати особі, яка власне і показувала рукою, але він (дядько трохи з перегаром) заспокоює мене: сиди!, і щось проказує у відповідь. Я показую, що погано чути, він розуміє, і починає волати на весь вагон: Нас с дєцтва учілі уступать такім, как ви!
Від несподіванки тільки й можу, що сказати йому у відповідь "дякую!".
Але, якщо задуматися, "такім, как ви" - це яким?..
Вийшов чолов'яга разом зі своєю супутницею, яка мирно дрімала на місці поруч, на "Вокзальній".
no subject