![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Дорога - така як ото у пісні Бітлз, спуски й підйоми з крутими поворотами, на одному з них прекрасно видно місто Тенрі, де я колись провів цілий рік свого студентського життя, але на швидкості за 70 роздивлятися по сторонах не дуже безпечно.
У прогнозах погоди передають сніг по всій країні, він зазвичай приходить з материка, долаючи Японське море, саме тому від снігу часто потерпають префектури, розташовані уздовж узбережжя. Зараз снігу ще немає, але вітер вигинає дерева і носить жовте листя дорогою, розхитуючи нашу машину. Я міцніше стискаю кермо, а Марія міцніше спить від цих вітрових поштовхів.
"Дивись, Юліє, який красивий танець листя!" - каже дружина, а я підхоплюю: "А он же з того боку яка незвична машина, а он вантажівки і ще велика машина з причепом, які так любить мама!"
Потім ми ще пропонували Юлії подивитися на літак, що пролітав високо в небі, на незвичну форму хмар, на які хочеться забратися і поспати там кілька годин, на патока:, тобто поліцейську машину, що промчала з того боку автостради, на міст через річку Йодоґава, на саму річку, на сонце, що заходило і перетворювало весь пейзаж на щось надзвичайно романтичне.
Але робили це, властиво, за звичкою - саме так ми проводимо час у машині, коли вирушаємо всі разом у подорожі. Останнім часом Юлія ще й влаштовує нам перекличку, і треба дуже пильнувати, аби оперативно реагувати на своє ім'я, бо почуєш докори: тату, ти знову мене не слухаєш.
Цього ж разу ми поверталися з Міе, залишивши Юлію з батьками дружини, і вона так і зустріла там новий рік, наліпила сніговиків і взагалі провела час надзвичайно ефективно. Поверталися без Юлії, але все одно апелювали до неї всю дорогу, подумки надсилаючи їй картинки з літаками, машинами, листям, хмарами, річкою та мостом.
І думали (і Марія уві сні - звичайно, теж): скільки місця займає ця трирічна дівчинка в нашому житті, не можемо вже й на машині без неї проїхатися.