Копіпе

Нещадні та цинічні користувачі японського твіттера далі докучають вельмишановному пану Абе. Цього разу, наче більше їм нема чим зайнятися цього спекотного літа, порівняли тексти промов, які він виголосив (правильніше буде написати "прочитав") у Хірошімі 6 та у Наґасакі - 9 серпня. І виявили, що вони практично ідентичні, тобто має місце так зване "копіпе" - "copy-paste" англійською. Тексти майже однакові, тільки поміняли кілька місць - назви, дати, якісь деталі, десь додали метафору чи порівняння, десь забрали. Нагадаю, що цього року - 75 років від днів, коли було скинуто атомні бомби на ці два міста. 

Ну і ще прискіпуються через те, що пан Абе за 9 відвідин Наґасакі жодного разу не побував у тамтешньому меморіальному музеї. Мені здається, його можна зрозуміти: чого це зайвий раз псувати собі настрій.

І щоб далеко не ходити. Інколи можна прочитати про те, як Японія солідарна з Україною у конфлікті Україна-Росія, і як послідовно висловлює нам підтримку. Це дійсно так, і дуже добре мати таких союзників. Але це тільки одна сторона медалі. І щоразу, як я таке читаю, мені пригадується розмір підтримки Японією Росії через програму економічного співробітництва (станом на грудень 2016 там було заплановано 3000 оку ієн, тобто 3 мільярди доларів). Також не можна забувати про те, як пан Абе намагається налагодити з Путіним (так само як і з Трампом) дружні-партнерські стосунки і пишається тим, що називає його по імені: Урадзімііру. 

І навіть якось був прочитав йому поему (вірш??), маючи на увазі врегулювання проблеми Курильської гряди ("північних територій" японською): 

"Урадзімііру, ти і я - ми бачимо одне й те саме майбутнє.

 До (спільної) мети, Урадзімііру, давай будемо бігти, бігти і нарешті добіжимо!"

(У відповідь на це Урадзімііру, кажуть, мило посміхнувся, а потім на прес-конференції нагадав, що з територіями все давно вирішив товариш Сталін, і розмовляти нема про що, тобто бігти, власне, немає куди).