Собіето Ренпо:

Не дає мені чомусь спокою дядечко, який знав про Собіето Ренпо: (тобто Радянський Союз) і Баруто санкоку, тобто три балтійські країни, і навіть більше - їх назви: Ратобіа, Рітоаніа, Есутоніа. 

Мав років мабуть під або й трохи за 50, носив зелену куртку з емблемою чорної кішки з кошеням - це "Куронеко Ямато", одна з найбільших служб доставки вантажів в Японії. Приносив нам всяке зазвичай вранці, десь між 9 і 10, і коли були вдома - радісно вручав безпосередньо, трохи ніяково посміхаючись. 

А тоді якось не втримався і питає, звідки Сандоровіччі-сан приїхав до їх прекрасної країни. Я відповідаю: Укураіна, а він такий: "О, то це ж колишній Собіето Ренпо:, я навіть знаю, де він на карті", і показує у повітрі. "А тут ще ж у вас були три балтійські країни, еге? Мені чомусь дуже подобається назва "Рітоаніа", заспокійлива вона якась." 

Ми з ним часто перетиналися і під час прогулянок околицями. Працював на компактній вантажівці, здається Судзукі чи Дайхацу, і міг проїхати навіть тими вузькими шляхами, де наша зграя на чолі з лідером - мужнім Телям - не завжди могла пройти без пригод. 

А оце десь півроку дядечка-спеціаліста з усього радянського немає, чорна кішка прибуває до нас на куртках його молодших колег. Пригадую ще, як він восени трохи нервово курив у своїй машині десь ближче до 9 вечора, у час коли, як слушно зауважує Юля, "на вулиці з'являються привиди".