На будь-який смак

Оскільки вівторки я проводжу без традиційного спілкування з малятами, пригадався ранок четверга (чи п’ятниці?) минулого тижня, коли вони «готували» перед зарядкою різні смаколики. Я, як завжди, порозкладав усе по поличках, і збирався вже йти собі у справах, тим паче що й Юля змогла від мене відокремитися і навіть проявила інтерес до того, що її колеги там готують. 

Аж тут мене зловили, запропонувавши на вибір цілих чотири варіанти другого сніданку (бо ж перший я вже з’їв’удома): 

- суші та сашімі, нічим не гірші ніж у суші-я поруч із нашим будинком: і тамаґо там, і маґуро, і лосось, і навіть щось (що саме?) загорнуте у водорості, і таке щось подібне до каріфоруніа макі. І все це, звісно, на пластиково-дерев’яній тарілці, із майже-не-іграшковими васабі та соєвим соусом. Ну й імбир там теж десь поруч був

- добряча така порція удону, з цибулькою і спеціальною штукою з риб’ячого фаршу, не знаю як воно зветься

- щось ближче до європейської кухні, але з рисовим базисом: котлета і кілька видів темпури, з овочів та креветок

- щось не дуже смачне на вигляд, але судячи з виразу обличчя малюка, який це пропонував - дуже корисне для здоров’я, і я точно не мав жодного шансу або права відмовити

Дівчинка з суші-сашімі була особливо наполегливою, навіть сказала мені «Їж, будь ласка». Адекватною реакцією, мабуть, було б так і зробити, скласти руки, сказати «ітадакімасу», і «проковтнути» тунця, або навіть лосося. 

Але я вирішив бути з ними чесним, і пояснив, що тільки-но поснідав, тому живіт мій наповнений вщерть, не можу з’їсти навіть найменшу порцію. То ця суші-дівчинка набурмосилася, нічого не відповіла, але кинула мені дуже промовистий погляд: цього іноземця ще треба багато чому вчити, невже він не розуміє, що все це лише гра?..Ніхто не змушує тебе з’їсти все по-справжньому, ти повинен лиш зробити вигляд, що їсиш - ну що тут складного? 

А сьогодні ввечері ця ж дівчинка зробила мені зауваження щодо вибору кабана, тобто сумки Юлії. Завтра мушу з’явитися в садочку з сумкою Анпанмана - мабуть головного героя малечі. «Пообіцяти - не значить зробити» - такі відмовки світу дорослих тут абсолютно не діють.