Хочу і треба

 На минулому тижні став свідком прецікавої розмови між двома японськими студентами — магістратури і бакалаврату. Магістр планує залишитися на третій рік, аби добре підготуватися до іспиту з прийому на держслужбу і вчить китайську й російську мови, бо за ними — майбутнє (а хоче ще й арабську та англійську). Бакалавр же планує йти до магістратури і думає, як узагалі у світі жити.
М: - Так що, яку іноземну мову ти хочеш учити в магістратурі?
Б: - Корейську. Бо колись планую відвідати цю країну, і взагалі, мені фільми корейські дуже подобаються.
М: - Ти шо, це ж абсолютно безперспективно! Що ти з тією корейською робитимеш? Краще учи он китайську чи арабську. Ти взагалі думаєш, де братимеш гроші, аби прохарчуватися?
Б: - Якось проживу. Як на мене, в житті треба робити те, що тобі хочеться і подобається, а не те, що модно чи перспективно, і зрештою це колись це призведе до потрібного результату.
М: - Ох і бовдур! Ну-ну, хай щастить.
 Я утримався від участі в полеміці, а натомість подумав: давай, хлопче, учи собі корейську і живи в своє задоволення! Поняття “престиж”, “доцільність” і “треба” залишмо естетам.

ПеС. Слухав уранці “Yesterdays” у виконанні Майлза Девіса. Музика, варта тисяч написаних слів і сотень випитих чарок саке. А ви кажете — вибори-шмибори...

Мами

 Андрій Бондар пише про свою маму.
 Мама моєї мами пише мені про неї в листі: "...Мені шкода, що вона з своєю роботою не може до кінця розкрити свій талант, я маю на увазі зайнятися літературною творчістю, вона ж у 4 кл. могла за 10 хвилин викласти у віршованій формі "Математика тоже поезія" або "Травень іде по землі", образно розповісти про пробудження природи. Юнкор - з четвертого класу. Це для мене була гордість. Напише твір - по всіх класах носять, йшла до школи, то півбібліотеки прочитала дитячих книжок. Ось так! Гордись..."
 Я думаю: усі мами світу однакові в своїй безмежній любові до дітей і непохитній вірі в їх таланти. І ще - добре, що в дитинстві я не писав вірші, та й твори у школі були такі собі.