Завжди на боці яйця

Оцьому дядькові нещодавно виповнилося 60 років. Він ― один із найпопулярніших письменників сучасності, останій роман ― 1Q84 ― розлітається, як пиріжки на кримському пляжі влітку ― 2 мільйони примірників за місяць.

 На врученні літературної премії в Ієрусалимі пан М. заявив таке: "Коли я пишу роман, у мене завжди в душі живе образ яйця, яке розбивається о високу міцну стіну...Я в цій сутичці завжди на стороні яйця. Чи потрібні письменники, які стоять на стороні стіни?" 
 Минулого тижня після вечірнього випуску новин пан М. та його книги стали темою програми, ведуча якої разом із гостем студії 30 хвилин говорили про пана М. - але жодного коментаря від нього самого отримано не було. “Хммм, і чого б це?..”, - подумалося мені.
А тоді у Дм. Коваленина на susi.ru побачив наступний пасаж: "Симпозиум «Охота на Харуки» состоялся в университетах Токио, Кобэ и Саппоро на деньги японского МИДа. Сам Мураками в это время работал в Кембридже. На запрос его офиса, как он относится ко всей этой чехарде, мэтр пожал плечами и немного смущенно ответил: «Ну, если столько людей этим занимается, значит, это зачем-нибудь нужно». А приглашение поучаствовать писатель мягко отклонил «ввиду чрезвычайной занятости в университете»." 
 Пан М. пропонує читачеві історію, з якої кожен може взяти для себе, що хоче, і розвинути у власну, причому їх може бути скільки завгодно. “Мене цікавить постановка питань, а не відповіді на них” - це з одного із нечисленних інтерв'ю.
 Цікаво, що подумав би пан М., побачивши отаку мою писанину? Боюся навіть уявити.