brovary84 | Ввічливість утрачена

Даю хлопцю із довгим кучерявим волоссям (але японцю) 2 тисячі ієн, він мені віддає здачу - три мідних монети по 10 і одну алюмінієву, по одній ієні. Два рази перепитує, чи можна покласти в один пакет їдло і ліки, я двічі запевняю, що я абсолютно не проти, а він двічі вибачається за те, що забрав мій дорогоцінний час.

Відходить від каси паралельним курсом зі мною, поставивши табличку “каса не працює” - бо ж треба щось там перебирати, чи розбирати, чи ще щось робити. Аж тут алюмінієва монета дивовижним чином від мене тікає і робить по підлозі напівколо радіусом (не впевнений, чи у напівкола бувають радіуси, але менше з тим) десь у метр, я біжу за нею, а кучерявий хлопчик, примовляючи здивовано-зосереджено “ооооо!” - за мною. Коли я нарешті монету наздоганяю і кладу в гаманець, він зауважує, що “втратив ввічливість”. (Тобто вибачається, якщо перекласти цей вислів адекватніше).

А мені думається, що я вже давно втратив голову, не кажучи вже про ввічливість, із цим загадковим острівним народом, де політики йдуть у відставку після грошових скандалів, а кучеряві хлопчики вибачаються з найменшої причини, або навіть і там, де ніяких причин немає.