brovary84 | Розмова з мамою

-Уявляєш, їхала оце з Броварів додому, сіла на “Піонерській” в поїзд - і побачила навпроти знайоме обличчя давньої знайомої А., яка їла бутерброд. Як це у 4-мільйонному місті можна сісти в один і той самий вагон метро, ще й і в однаковий час? Потім виявилося, що вона теж їхала з Броварів, поверталася після залагодження якихось там справ.

- Уявляю, але 4-мільйонне місто - це ще нічого. От я якось у Токіо…Зустрів на платформі однієї з пересадочних станцій сірої лінії (оскільки у Токіо більшість станцій метро “пересадочні”, то цю характеристику можна сміливо відкинути) - здається, Ґіндза лайн - москаля-господарочку Вітю, який потайки від усіх приїхав на співбесіду в якусь компанію, де шукав роботу. І ми оце перетнулися, за кілька хвилин 10 година ранку, на платформі у 10-чи-скільки-їх-там-мільйонному місті. Оце, як на мене, трохи дивовижніше, аніж зустріч у поїзді метро у місті 4-мільйонному. Тим паче що і Ви, і Ваша знайома живете у Києві, а ми тоді обоє мешкали в Кіото. А тут раз - кожен приїхав до міста за 500 з чимось кілометрів від нього у своїх справах, і перестрілися абсолютно випадково..

Розмова з мамою

no subject

no subject