Знову серпень

[brovary84]

 Пишуть, що серпень цього року був не дуже спекотний, навіть не було жодного манацубі - дослівно “справжнього літнього дня”, коли температура перевищує 35 градусів. В Осаці тільки одного разу було 34.7 градусів, ну але ж це трохи не те. І такий не-літній серпень - перший за 40 останніх років. 

 

А ще, коли думаю про серпень, я згадую оцей вірш Ф. Ґ. Лорки у перекладі російською А. Ґелескула,  не знаю, хто він такий, але я люблю його за одні тільки переклади Лорки. Так от, вірш - знайшов, викопав його в одному із двох зібрань Лоркиних поезій, що стояли у нас удома, проковтнув і запам’ятав, мабуть, на все життя. 

Август.

Персики и цукаты,

и в медовой росе покос.

Входит солнце в янтарь заката,

словно косточка в абрикос.

И смеется тайком початок

смехом желтым, как летний зной.

Снова август.

И детям сладок

смуглый хлеб со спелой луной.

Принагідно згадав і те, як я цитував, точніше, декламував цей вірш одній дівчині із сірими, здаєтья, очима у вельми спекотному і, відповідно, віршо-настроєвому Ташкенті приблизно 9 років тому. Поверталися з Японії, тоді літати через Ташкент було найдешевше, але треба було три дні і три ночі провести у тамтешньому готелі. Наш був розташований неподалік від російського посольства, і місцеві казали, що то добре, бо там і довкола безпечніше. 

Я радісно сфотографувався перед пам’ятником своєму тезці Тимуру і навіть, здається, відвідав його ж імені музей. А ще ми нажлуктилися дешевого після Японії пива, але “Балтики” 8 чи 9 - не пам’ятаю вже, бо це єдине з усіх пив, що були нам відомі серед місцевого асортименту. 

А ще нас затримала міліція в метро і ледь не надурили на базарі коло розкішної мечеті..Ну, але до серпня це вже мало зовсім мало стосунку.  
Тому прислухаймося: знову-серпень знову проживає свій 31-й і останній день.