Що чекає на політичні зміни і на гаманці

[brovary84]

Я колись писав, що Японія - "країна щасливих гаманців", бо вони зазвичай повертаються до своїх власників, так само як і всілякі картки та посвідчення. Виявляється, що й Україна - теж, принаймні частково.
Прочитав у газеті Асахі, в рубриці "нотатки власкорів", замєтку Сіхо Ватанабе, яка приписана в Лондоні, але мала якісь журналістські справи в Україні.
Переклад замєтки подаю нижче (газета "Асахі" за 13 червня). Зазначу лише, що 60 тисяч ієн - це десь більше 6 тисяч гривень, і не страшно їй було з такими сумами по таксі роз'жджати... 

Повернувся гаманець, який я необачно загубила. Сталося це в Україні, в якій відбулася зміна політичного режиму, стрибнули ціни і де через військові зіткнення зараз гинуть люди. 

Загубила його десь із місяць тому. Я прямувала на схід країни для збору матеріалів, і їхала зі свого помешкання в Києві до аеропорту на таксі. У ньому і стався цей інцидент. 

Молодого водія звати Кирило. Ми обмінялися з ним номерами телефонів, коли по дорозі в аеропорт я залишила таксі у справах на певний проміжок часу. “Я віддам гаманець, коли Ви повернетеся до Києва”. Таку обіцянку він дав по телефону. 

Але коли за три тижні я повернулася, то почула по телефону наступне: “Зараз вихідні, я не в Києві, тому гаманець повернути не можу”. У гаманці було близько 60 тисяч ієн на японські гроші. Це дорівнює середній українській зарплатні за два місяці. Подумалося: “Зазвичай такі речі до власників не повертаються”. 

Через 10 днів я знову була в Києві. Повідомила про свій приїзд, хоч і була трохи зневірена. В аеропорту на мене чекав Кирило. Трохи сором’язливо повернув гаманець, у якому на місці була вся сума. Він хотів показати мені, що, яких би складнощів не зазнавала країна, все одно є українці, які повертають знайдені гаманці. Мені стало соромно за свої сумніви, і на прощання ми багато разів потисли одне одному руки.