brovary84 | Токіо

Чомусь написалося про Токіо.

Токіо в мене в першу чергу асоціюється із знаками питання в електронній версії “Дванадцяти обручів” Андруховича. В другу - із тайфуном, шквальним вітром і просто жахливою погодою. І, нарешті, в третю - з каре:паном, тобто хлібом із начинкою каррі. Але про все по порядку.

Отже, знаки питання в Андруховича з’явилися на місці літери “і”, бо я завантажив щось не те чи щось не так. Їду я, значить, вдруге в житті в Токіо і вперше - на шінкансені, передчуваю як я читатиму захоплюючий роман провідного українського письменника, відкриваю свій і-рідер - а там самі знаки питання на кожній сторінці. Не знаю, скільки відсотків від усього літерового складу нашої солов’їної складають літери “і”, але на кожній сторінці було штук по 20 мінімум. Так я і їхав у шінкансені, боровся зі знаками питальними і споглядав зовнішній світ на швидкості 260 км-год. Фудзі-сан більш-менш побачив, а от решта пейзажу - лінії електропередач і зелені рисові поля, що злилися в одну лінію.

Тайфун і шквальний вітер чомусь супроводжують мене під час кожної самостійної поїздки до Токіо. Як тільки їдемо вдвох із дружиною - то все прекрасно і сонечко світить, а як один - то нівкакую. Знайомі токійці навіть називали мене “амеотоко”, тобто чоловік дощу (як тільки десь з’являється - одразу там робиться вогко і незатишно), але оскільки дружина - жінка дощу, тобто “амеонна”, мінус на мінус, як то кажуть.

Найгірше було в перший приїзд у Токіо - тайфун номер 13, неможливість прогулятися навіть до найближчого Макдональдса, тому більшість часу провів у знайомих у гуртожитку. В другий приїзд був просто дощ, і з кожним разом погода потихеньку вирівнювалася.

Каре:пан - це хліб (точніше, по консистенції щось більше схоже на пиріжок-перепічку) із каррі, націоналізованою версією каррі індійського. Дуже смачно і поживно, але ні про смак, ні про поживність я і гадки не мав аж до одного погожого зимового ранку неподалік від Токійської вежі.

Проходили повз булочну, спокусилися запахами, зайшли всередину - і мені порекомендували каре:пан, я спочатку з пересторогою трохи поставився, а тоді як спробував - так і купую його щоразу. Цілих 200 ієн, але задоволення коштує набагато більше.

Про решту токійських принад - якось іншим разом.

Токіо

no subject

no subject