![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Унаґі, або традиційна літня забава
Перебирати старі папери – вельми продуктивне заняття, бо можна знайти, наприклад, наступні записи.
...Так само і з унаґі.
Заходимо ми, значить, у ресторан, замовляємо унаґі-дон – вугор із рисом, плюс у вартість обіду входять ще суп-місо та салат. Кухарі починають прямо перед нашими очима виставу-полювання на вугра. Виловлюють “жертву” із відра (причому зрідка, бува, вона тікає кудись далеко під стіл), кладуть на дошку, протикають ножем область десь у районі шиї і починають готувати рибу для смаження. Іншими словами – ріжуть по-живому, поки вона звивається і подає сигнали про допомогу.
Тоді шматочки унаґі підсмажують на грилі, посипають спеціями і радісно подають тобі. “Клієнт, ти – Бог! Як тобі наша вистава?..” Питаю у друга: і як тобі на все це дивитися? А той спокійно так відповідає: мовляв, у нас море близько, і в дитинстві я часто дивився, як тато розділяє рибу, тому трохи звичний. Їсти я зрештою почав із певною пересторогою, але мушу визнати: свіжий унаґі – це щось особливе.
Відбувалося це все кілька років тому в місті Какеґава в префектурі Шідзуока, неподалік від Фудзі-сан. Коштував обід десь 1700 ієн, 170 гривень.
...Так само і з унаґі.
Заходимо ми, значить, у ресторан, замовляємо унаґі-дон – вугор із рисом, плюс у вартість обіду входять ще суп-місо та салат. Кухарі починають прямо перед нашими очима виставу-полювання на вугра. Виловлюють “жертву” із відра (причому зрідка, бува, вона тікає кудись далеко під стіл), кладуть на дошку, протикають ножем область десь у районі шиї і починають готувати рибу для смаження. Іншими словами – ріжуть по-живому, поки вона звивається і подає сигнали про допомогу.
Тоді шматочки унаґі підсмажують на грилі, посипають спеціями і радісно подають тобі. “Клієнт, ти – Бог! Як тобі наша вистава?..” Питаю у друга: і як тобі на все це дивитися? А той спокійно так відповідає: мовляв, у нас море близько, і в дитинстві я часто дивився, як тато розділяє рибу, тому трохи звичний. Їсти я зрештою почав із певною пересторогою, але мушу визнати: свіжий унаґі – це щось особливе.
Відбувалося це все кілька років тому в місті Какеґава в префектурі Шідзуока, неподалік від Фудзі-сан. Коштував обід десь 1700 ієн, 170 гривень.
no subject
Але копчений білоруський смачниший, як на мене:)
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject