![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Ужаси нашева гарадка
Поки не забув, розкажу вам одну історію про Кіотський університет. Повідав її мій науковий керівник, І.-сенсей, радісно посміхаючись і ледь не піморгуючи.
Отже, народився він 1951 року, і у той самий рік, кажуть, у Фекалті оф Леттерс, до якого належу і я, стався прецікавий але і дуже сумний інцидент. 20-річний студент (на 2 роки молодший за монаха, який за рік до того спалив Золотий павільйон), що мав певні проблеми у навчанні, покликав до Університету свою маму (чи вона сама до нього прийшла), аби проблеми ті залагодити. Вони почали сперечатися на підвищених тонах, і студент зрештою маму...зарізав. А тоді тягнув її тіло, залишаючи кривавий слід, кудись на північний схід від універу. Саме через це, кажуть, Кіотський університет завжди був славний всякими інцидентами-пригодами, зокрема під час студентських повстань і рухів у 60-х. Ну і ще у цих стінах ходило багато майбутніх терористів (кількох із Аумсінрікьо навіть по телевізору показували).
Але це ще не кінець історії. Маршрут-напрямок-стежка, яким хлопець тягнув тіло матері, нібито є умовним продовженням шляху, який кінчається з південно-західного краю кампусу і продовжується (якщо провести подумки пряму лінію) з його північно-східного краю. Отаке.
А ще подейкують, що вхід на дах того ж таки Фекалті оф Леттерс закрито через те, що кілька років тому котрийсь із японських студентів успішно вчинив там самогубство. Завершу на оптимістичній ноті: я знаю іншу історію про те, що так само кілька років тому один угорець не витримав усіх радощів-прикрощів життя у Японії і теж вчинив самогубство.
Так і живемо.
Отже, народився він 1951 року, і у той самий рік, кажуть, у Фекалті оф Леттерс, до якого належу і я, стався прецікавий але і дуже сумний інцидент. 20-річний студент (на 2 роки молодший за монаха, який за рік до того спалив Золотий павільйон), що мав певні проблеми у навчанні, покликав до Університету свою маму (чи вона сама до нього прийшла), аби проблеми ті залагодити. Вони почали сперечатися на підвищених тонах, і студент зрештою маму...зарізав. А тоді тягнув її тіло, залишаючи кривавий слід, кудись на північний схід від універу. Саме через це, кажуть, Кіотський університет завжди був славний всякими інцидентами-пригодами, зокрема під час студентських повстань і рухів у 60-х. Ну і ще у цих стінах ходило багато майбутніх терористів (кількох із Аумсінрікьо навіть по телевізору показували).
Але це ще не кінець історії. Маршрут-напрямок-стежка, яким хлопець тягнув тіло матері, нібито є умовним продовженням шляху, який кінчається з південно-західного краю кампусу і продовжується (якщо провести подумки пряму лінію) з його північно-східного краю. Отаке.
А ще подейкують, що вхід на дах того ж таки Фекалті оф Леттерс закрито через те, що кілька років тому котрийсь із японських студентів успішно вчинив там самогубство. Завершу на оптимістичній ноті: я знаю іншу історію про те, що так само кілька років тому один угорець не витримав усіх радощів-прикрощів життя у Японії і теж вчинив самогубство.
Так і живемо.
no subject
no subject