Смажена картопля
У мене є друг із Хабаровська. Звати його Вітя. Для японців він, певно, не є типовим росіянином – бо п'є не горілку, а вино, на балалайці не грає і навіть дресированого ведмедя у своїй кімнаті на 6 татамі не має.
А ще Вітя нетиповий тим, що вміє дуже добре готувати усякі смаколики. І завжди здивовано питає: „А ти що, мамі на кухні ніколи не допомагав?..” Мовляв, це воно само собою так склалося, що він добре готує...
Минулої неділі ми з Вітєю ходили в публічну баню. А потім їли смажену картоплю із цибулькою і червоним вином, а також зеленню і тунцем. Насправді планувалося, що картопля буде із м'ясом, навіть курячим. Але Вітя – „широкая славянская душа” – віддав усю курку з магазину зграї котів, що вешталися десь поруч із Кіотським університетом мистецтв. А потім приніс їм ще й залишки м'яса з дому.
Так що недільного березневого вечора, що був наповнений пахощами першої сакури, усі кицьки і коти Кіотського університету мистецтв були надзвичайно задоволені. І ситі.
