І місячну сонату уже створив Бетховен...

[brovary84]

 І місячну сонату уже створив Бетховен,
 і тінь місяцехода вже зорям не чужа,
 а місяць все такий же: і молодик, і повен,
 і серпик, і рогалик, і місяць, як діжа...
                                                      Ліна Костенко

 Удруге я зустрів Вас холодної безсніжної суботи на початку року 2010-го. Ви давали концерт в офісній будівлі в центрі Осаки. Програма - “Місячна соната” і Третя симфонія Бетховена.
 Чесно кажучи, я вже і не думав, що ми зможемо знову зустрітися. Ви ― відома піаністка з напруженим графіком виступів, розписаним, певно, на рік наперед. Про себе краще нічого не писатиму. Об'єктивно кажучи, шанси зустрітися близькі до нуля.
 Але життя, певно, мало зважає на шанси, а статистика взагалі не є для нього наукою. Ви анітрохи не змінилися за чотири роки ― так само безпосередні і по-дитячому допитливі: “Тімуру-сан, у світі ще багато дивовижного!”. А з фортепіано у Вас, певно, налагоджений особливий контакт ― присутні на концерті були просто щасливими свідками Вашого діалогу з інструментом, діалогу на рівних.
 Концерт відбувався на 18 поверсі, і зрідка я, відриваючись від Ваших рук, переводив погляд на вулицю ― безкінечний потік машин і пішоходів на кількох рівнях, височезні хмарочоси...А тут, простягнути руку ― Бетховен. Дуже дивне і водночас надзвичайно гармонійне поєднання. Під звуки Третьої симфонії Бетховена сонце прощається із великим містом, кидаючи останні промені дня на людей, машини і річку в центрі Осаки...
 Для мене найкращою оцінкою концерту стали слова затятого рокера Алекса: “Timmy-boy, thank you, it was very good!”.
 Небагато, виявляється, людині треба для того, щоб почуватися щасливою ― просто зустрітися з давнім другом. Особливо таким, як Ви.

Comments

[singularia.livejournal.com]

вам треба писати прозу!

[brovary84.livejournal.com]

Дякую, звичайно, але не думаю, що її хтось читатиме:)
І давайте будемо на "ти".

не думаю, що її хтось читатиме

[singularia.livejournal.com]

з цього приводу згадується оце:
http://stroki.net/content/view/16755/108/

про "ти" - згодна)

Re: не думаю, що її хтось читатиме

[brovary84.livejournal.com]

Гарний вірш:)
А камені - дуже вдячна аудиторія, як на мене...

Re: не думаю, що її хтось читатиме

[singularia.livejournal.com]

і довговічніша)

Re: не думаю, що її хтось читатиме

[brovary84.livejournal.com]

Це точно:)
Як би тільки так писати, щоб каменям тим сподобатися...

[malenkyptashok.livejournal.com]

тонка ти, Тимуре, натура)

[brovary84.livejournal.com]

Який є:)

[(Anonymous)]

Коли людина в справу, якою займається, вкладає душу, це не може не зворушити іншу людську душу. Зрештою, все, що ми робимо, ми робимо задля чогось і задля когось. І щастя, коли "задля когось" - не означає "задля мене самого, любимого"...
Пиши, Тимуре, справді маєш хист.

[brovary84.livejournal.com]

А отут я не згідний. Ми робимо для себе, і якщо люди оцінять - добре, ні - ще краще.
Писатиму, куди я дінуся:)

Julca

[(Anonymous)]

Дійсно, Тімуру-сан, у світі ще багато дивовижного! Але... струни Вашої душі програли свою особливу мелодію і... складається враження, ЩО ця піаністка Вам не байдужа?

Re: Julca

[brovary84.livejournal.com]

Мені небайдужа чудова музика, силу якої я можу відчути у її неперевершеному виконанні:)

Julca

[(Anonymous)]

Прекрасно! Але можна я ще пограю роль вредного психолога? Коли цю музику виконує хтось інший, Ви відчуваєте теж саме чи трохи інше?..

Re: Julca

[brovary84.livejournal.com]

Цікаво, Юльця, якої відповіді ти від мене хочеш побачити?..Звичайно, ми відчуваємо те саме!