Сало роздавали
Наснилося, що роздавали на вулиці сало - мабуть, до великих холодів. Тонко нарізаними шматочками, по одному на руки, але до нього - ні хліба, ні всяких інших сало-придатних речей.
Люди в черзі стояли і спокійно чекали, не дотримуючись дистанції - значить, скоріш за все це була до-коронна Японія, але були й іноземці.
Якийсь дядько, дивлячись на моє радісне обличчя, ледь не крутив пальцем коло скроні, а дівчина, якій я розказував про переваги салоїдства, змовницьки підморгнула.
Поруч там, здається, проводили запис у клуб любителів и шанувальників цього продукту з шаленою річною платою, і розповідали про нового президента Америки.
А на вечерю у нас була смажена санма, тобто сайра, яка записується ієрогліфами "осінь-катана-риба". Традиційно її багато їдять саме восени, але останнім часом японці нарікають на те, що вона від берегів їхньої прекрасної країни кудись тікає. Або просто не припливає. 