Тунельні духи

Навздогін одному з попередніх постів 

На тій-такі корейсько-японській вечірці один хлопчик приблизно мого віку, що тривалий час працював у Посольстві Японії в Кореї (ми навіть з ним у Сеулі разом пиво пили за сприяння спільного друга), розказав повчальну історію про привид (чи краще сказати “дух”?) співробітника Посольства, який загинув в автокатастрофі в якомусь тунелі на околицях (а може, в центрі) міста. 

То цей хлопчик і ще один спіробітник, відповідальний за водіння машин, дивно дивувалися, що з автомобілями Посольства (або з тими, що воно бере в оренду) доволі часто трапляються якісь дивні речі: то незаплановано ламаються безпосередньо перед виїздом на завдання, то просто ДТП, то ще якась оказія..

Порадилися з місцевими - а ті кажуть, це вам надокучає чийсь дух, чи не було за останні кільканадцять років аварій серед співробітників? Ті кажуть: були, один загинув навіть у тунелі..А місцеві у відповідь: о, отуто собака і порилася, то він (тобто дух) досі голодний, ніяк не може втамувати свою спрагу або голод, вам треба його як слід нагодувати. 

Наші герої почухали потилицю, поїхали в супермаркет, скупилися як слід найвишуканіших місцевих пундиків, горілчаних виробів і просто смаколиків, поїхали в той тунель і виставили то все на місці, де відбулося ДТП. Почекали пару годин, поки дух усе не спожив, і поїхали назад. 

Після того дивних пригод із автомобілями поменшало значно, на порядок або і на два. 

Цілу коробку

 серветок виплакати - такий вираз я почув нещодавно по ТВ від якоїсь японської селебріті, яку того разу побачив уперше (і, мабуть, востаннє). 
Не знаю, як це перевести у хвилини чи години, зазначу лише, що одна стандартна пачка серветок для домашнього вжитку в Японії - 160 штук, і вони ще й подвійні.