Рахівник квіток

Коли я виросту У наступному житті я хотів би працювати у Японській метеорологічній службі в Токіо на посаді “оголошувача початку цвітіння сакури”.
Обов’язки – надзвичайно прості: вдягнути костюм із краваткою, приїхати суботнього дощового ранку у березні у храм Ясукуні дзіндзя, через який Корея з Китаєм весь час дорікають Японії за вшанування пам’яті військових злочинців (хоч там насправді і душі простих японців, що померли під час війни, теж вшановуються, що ви скажете з ними робити?..), підійти до сакурного дерева, що стоїть десь углибині храму, і порахувати на ньому квітки сакури, що розпустилися. Якщо їх більше п’яти – то високоповажно дістати з кишені мобільний телефон, зателефонувати в офіс служби та урочисто сказати чотири слова: “Оголошую про початок цвітіння”. А журналісти та токійці, яким суботнього ранку більше немає що робити, оточать тебе і почнуть радісно аплодувати, подумки згадуючи куди вони поскладали покривала для розкладання під сакурою і насолоди ритуалом ханамі.
Саме так усе було цього року, от тільки дерево-орієнтир разом із друзями розцвіло днів на 10 раніше ніж звичайно – і змусило панікувати половину населення Японії.
З сезоном дощів усе складніше. Є тільки не дуже чітке визначення тієї самої метслужби “внаслідок дії атмосферного (переднього) фронту погодні умови зазнають значного впливу” на певній визначеній території. Тому метслужба навіть хотіла відмовитися від оголошення про “початок” і “кінець” сезону дощів, але під впливом громадськості просто зробила формулювання трошки розпливчастим: “Можна вважати, що сезон дощів у регіоні такому-то розпочався”. Цього року почали вважати ще 27 травня, але за три тижні що минули відтоді дощ ішов ну може разів зо три. Сьогодні теж, тільки трошки покрапав – і все. Це все глобалізація та південноафриканські пінгвіни винні.