Сьогодні пригадав чомусь, що вчора, 2 квітня, але 2008 року, я вдруге в житті прилетів до Японії, в місто Кіото. Рік був студентом-дослідником, з квітня 2009-го – студентом магістратури. З 1 квітня 2011 року офіційно студент докторантури, а це означає, що я в Кіото (точніше, в Університеті Кіото, бо хтозна, чи я житиму весь час саме в древній столиці) ще мінімум на три роки. Далі вивчатиму соціологію, писатиму наукову роботу. Щоправда, до 7 квітня я ніхто, бо нові студентські квитки видадуть 7 квітня, а попередні недійсні.
Життя – дуже цікава штука. Влітку 2001 року я склав вступні іспити в Шевченка на японістику і в Могилянку на соціологію, але з Могилянки документи забрав і став японістом. Відучився 5 років в Україні, один на мовному стажуванні в сусідній із Кіото префектурі Нара, повернувся додому і знову приїхав до Японії тільки для того, щоб вивчати соціологію, від якої колись удома відмовився.
Коло замкнулося, соціологія прийшла до Тимура знову через 7 років, і він дуже радий такому возз’єднанню. Радіє уже четвертий рік.
Життя – дуже цікава штука. Влітку 2001 року я склав вступні іспити в Шевченка на японістику і в Могилянку на соціологію, але з Могилянки документи забрав і став японістом. Відучився 5 років в Україні, один на мовному стажуванні в сусідній із Кіото префектурі Нара, повернувся додому і знову приїхав до Японії тільки для того, щоб вивчати соціологію, від якої колись удома відмовився.
Коло замкнулося, соціологія прийшла до Тимура знову через 7 років, і він дуже радий такому возз’єднанню. Радіє уже четвертий рік.