///

 Любі друзі, шановні френди і всі, хто переживає за автора блога у далекій Японії (як він там! на островах! оточених морем! один! бідолашний! ще й радіація! всі ходять в масках! у містах паніка! немає продуктів!) і вважає, що треба терміново повертатися у безпечну і милу серцю неньку-Вкраїну. 
 Маю до вас кілька прохань. Перше: поменше дивіться телевізор, слухайте радіо і читайте газети із журналами. Як соціолог міг би порадити Вам кілька гарних книжок про те, як робляться новини і мас-медіа взагалі, але якщо Ви все-таки любите гаяти свій час - принаймні діліть отриману інформацію на 100.  Друге. Дзвонити моїй мамі по 20 разів на день і питати: "Так що, Тимур уже повертається чи ще ні?" - не найкраща форма підтримки. Якщо ви маєте аж стільки вільного часу, щоб підняти трубку і надокучати людині, якій і без вас усіх зараз не дуже комфортно, то знайдіть ще стільки ж часу і пошукайте номери рахунків, на які можна надіслати гроші в поміч постраждалим. Якщо ж грошей не маєте або робите вигляд, що не маєте - надішліть речі. Не маєте речей - не робіть нічого. Тримайте свої переживання в собі або діліться ними із квіточками, тваринками, сонечком чи небом. 

 Повторюю ще раз: нікуди повертатися я не збираюся, і маю на це 5 причин: Перша, Друга, Третя, Четверта і П"ята.  
ПеС. Мама розказала, що по "Інтеру" показали сюжет із якогось міста, де всі японці в масках - жах, це ж радіація, кінець світу! І жодного слова про те, що саме зараз в Японії сезон алергій, літає пилок криптомерій та інших дерев, і без масок більшість аборигенів просто почуваються дуже некомфортно. Не кажучи вже про психологічні причини, про які я згадував в одному з попередніх постів. 

Гарного вам дня, шановні благодійники японського народу.