(no subject)

Перешіптуються буки,
Тіні струшуючи з пліч.
Не люблю я так розлуки,
Та нема без неї стріч.

Ганна Дущак

Соціологія

 Сьогодні ― два спостереження. 

 Сиділи ми оце з Тьонґом коло річки, пили йогурт і сік і споглядали-спостерігали собі за довкіллям. Побачили наступне. 

 Сидить європейська (? - принаймні не азійська) дівчина із розпущеним волоссям і в дуууже коротких шортах на місточку через потічок. Розставила трохи ноги, зрідка плескає себе по стегнах і потирає коліна і вище, поправляє волосся і ще щось і роззирається довкола. Тут трохи на віддалі від неї сідає араб, за кілька хвилин, ближче ― ще й негр. Оцей другий, хоробріший претендент, пробує заговорити, але дівчина йому дає відкоша - “я жду трамвая”. Чекаємо на розвиток подій, а він ― наступний: приходить миршавий японець і забирає дівчину із собою. Араб із негром ― як “сторони, що зазнали поразки” - знаходять спільну мову і спільника ― “третього” в особі іншого японця й ідуть заливати горе. 

 Сцена №2. Кодова назва - “Таргани проти іноземців”. 

 Трохи ближче до нашого спостережного пункту сидять двоє ґайдзінів (ґайдзін японською ― іноземець) і п'ють пиво, неподалік дві японки насолоджуються вином. Аж раптом ― дикий вереск, японки кинулися врозтіч, вино розлилося...То вони побачили тарганів і трошки злякалися. Ґайдзіни одразу почали їх втішати і розганяти усіх реальних і не дуже тарганів усіма можливими й неможливими способами. Подяка ― залишки вина від аборигенок. “Нічия ― 1:1, перерва”, - коментує Тьонґ. 

 Діалог стає все пліднішим, вино випите, і навіть чергове пришестя тарганів впевненості ґайдзінів не похитнуло. “Пахне розгромом”, - каже Тьонґ, звертаючи мою увагу на процес обміну контактами та захоплене обопільне милування зоряним небом і місяцем. Додивлятися матч до кінця ми не стали ― перевага однієї зі сторін зробилася занадто очевидною. 

 А ви кажете ― Україна не змогла виграти у Білорусі...