brovary84 | (На) Годувати корів

Мармурове мнясо відоме і поза межами Японії, один із найкращих представників - яловичина з Кобе - з цього року починає потроху завойовувати закодонні ринки збуту (але стикається із жахлівою конкуренцією з боку австралійців - ті пишуть “WAGYU”, тобто “японська яловичина”, і вводять споживачів в оману і куди там іще можна їх вводити).

Тим часом в самій Японії все сильнішою стає тенденція на виокремлення відмінностей і особливостей, які якнайкраще впливатимуть на смак мняса. Особливо багато уваги приділяють коров’ячій їжі: в префектурі Івате у неї додають місцеве вино, багате на поліфеноли, в префектурі Каґава - соняшникову та оливкову олію, точніше, те, що залишається від соняшників та оливок після того, як їх віджали. В префектурі Ехіме додають жмих від мандаринів, одна зі складових якого в організмі тварин перетворюється на вітамін А і зменшує утворення жиру. А на південно-західному острові Кюсю, відомому жмурдячком під 30 градусів із картопельки та пшениці, в префектурі Міядзакі саме їх додають у коров’ячу їжу. Бо ж багаті вони вітаміном Е.

Так і живемо.