brovary84: (Surama)
 Про дороги. Газета “Асахі” в суботньому спецвипуску далі пише про всілякі дороги, і цього разу темою була Національна дорога  номер 23, яка закінчується на вході в ліс Храма Ісе, присвяченого Богині Сонця Аматерасу (прямим нащадком якої є нинішній імператор). 
Виявляється, колись це був Шлях номер 1, який вів із Токіо, де жив Імператор, в Ісе, де шанують Аматерасу. І там ще остання частина шляху називалася “дорога щастя”, бо ж нею колись проїхав Імператор. 
Але Дорога номер 1 в Японії має символічне значення, і шляху з Токіо до Ісе дали номер 1 в 1920 році, коли треба було розбудовувати країну для подальших наступів на азійському і не тільки фронтах, і слід було наголосити на важливості синтоїзму як державної релігії. 
А в епоху Мейдзі, після відкриття країни для торгівлі і не тільки з рештою світу, Дорога номер 1 вела з Токіо в Йокохаму, бо саме це місто першим відкрили для іноземців. 
У післявоєнні ж роки, точніше десь у 1950-му, Дорога номер 1 веде з Токіо в Осаку, бо саме між цими двома містами відбувається найбільше всякого руху, обмінів і так далі. Далі буде?.. 
brovary84: (Shinchan)
 У спогадах верховного головнокомандуючого GHQ (General HeadQuarters) МакАртура пишеться, що коли він збирався вперше зустрітися з Імператором (Тенно:) Шьо:ва, то не мав наміру вказувати йому, що той - теж “військовий злочинець”. Але сам Імператор про це не знав, і зазначив, що саме на ньому лежить повна відповідальність за всі рішення і дії (під час війни). І додав, що віддає себе на розсуд (судових) рішень усіх країн, які генерал представляє. 

Є різні погляди на те, чи повинен був Імператор Шьо:ва нести відповідальність за війну, чи ні (зрештою - не поніс), але якщо врахувати, що загинуло 3,1 млн. японців - воєнних і не дуже, то можна припустити, що й Імператор, і його оточення про свою відповідальність задумувалися дуже серйозно.  

А, ну і ще він (тобто Імператор) на відкритті Токійської олімпіади в 1964 році після виголошення промови (“просю вважати Ігри відкритими”) чекав стоячи, поки всі 5700 учасників із 94 країн і територій пройдуть по стадіону. Йому радили присісти, “бо ж утомитеся”, а він - “не хочу, аби мій відпочинок розцінили як прояв неповаги до якоїсь конкретної країни”. 

ДН-27

May. 20th, 2011 10:28 pm
brovary84: (ikemen)
 Звичайний собі день, такий же, як усі дні до нього, і сьогодні, тобто день після нього. Зранку побігав, від вулиці Марутамачі аж до 5-ї вулиці, думав, що на зворотньому шляху десь і гигнуся там. По дорозі бачив латиноамериканця із вельми романтичним обличчям, який зривав білі квіточки із якогось пахучого куща і дуже собою пишався. А ще – білого і чорного кокер-спаніелів, які наполегливо вели за собою жіночку невизначеного віку. Цікаво, якщо серед собак немає расизму, то чи означає це, що вони розумніші за людей?..
Read more... )
brovary84: (Default)

  Трохи вражень від другого дня зими, вівторка, 2-го грудня.

  Варто, мабуть, почати із погоди – вона цього дня була просто пречудова, 17 градусів, сонечко, майже без вітру – можна сказати, трохи запізніле „бабине літо”. І от за такої гарної погоди я вирішив по обіді посидіти трохи на клумбі перед камфорним деревом – символом Університету Кіото, яке розташоване прямо перед іншим символом – баштою із годинником.

  І тепер розумію, що „зробив правильний вибір” – бо на мене чекала міні-вистава „Дідусь і заєць” (чи кролик, я не дуже розбираюся...) Поруч із клумбою стояв велосипед із купою клунків, неподалік від нього, під деревом – такий собі дідуган у синіх шапці та штанях і в сірому розтягненому светрику. А коло краю клумби „позував” для перехожих із мобільними отой самий вухатий заєць-кролик. Із прив'язаною до шиї мотузочкою. Потім „папарацці” пішли собі у справах, і дідусь, радісно посміхаючись, спробував наблизитися до зайця, але той виявився напоготові – і почав тікати від господаря. Тут, власне, і почалася кульмінація „вистави” – заєць кружляв довкола камфорного дерева, дідусь намагався його наздогнати, маючи на меті наступити ногою на мотузку і унеможливити подальші пересування своєї домашньої тваринки. Тривали ці кружляння хвилин 15, викликаючи щирий сміх глядачів – окрім мене, за виставою „спостерігали” ще кілька японців. Варто зауважити, що обидві дійові особи дуже трепетно відчували зміни в поведінці „партнера” – як тільки дідусь збільшував темп, те ж саме робив і заєць, і навпаки, коли маленький улюбленець зупинявся, аби перепочити, поруч із кимось із глядачів, дідусь теж зупинявся і трохи сором'язливо вивчав реакцію публіки – „Бачте, якого виховав!..” Зрештою досвід переміг, дідусь наступив на мотузку, прив'язав її до велосипеда і підніс сірник до заслуженої цигарки. Цікаво, чи такі перформанси відбуваються регулярно, і так само цікаво, чи можливе щось подібне на території моєї Альма-матер?..

   Натхненний побаченим, я з'їздив до стоматолога, а на зворотньому шляху посидів трошки на території Імператорського Палацу, помилувався останнім багряним і жовтим листям на деревах...Узагалі, доволі цікаве місце – тут дуже чітко простежується надзвичайно шанобливе ставлення японців до Імператора. У країні, де земля є найвищою цінністю, а найрозповсюдженішою площею помешкання для однієї людини є 6 татамі (приблизно 10 кв.м.), територія Імператорського Палацу - 110 тис. кв.м. – є, безперечно, проявом найвищої поваги...

  Такий от вийшов споглядальний день. Сьогодні, 7-го грудня, температура опустилася вже нижче 10 градусів. Сподіваюся, і перший сніг Кіото зустріне вже незабаром...

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 05:33 am
Powered by Dreamwidth Studios