brovary84: (Student ID)
Інколи мені (скоріш за все, безпідставно) здається, що коли я пересуваюся японськими поїздами, мене переслідують всілякі руки. Тобто не всілякі, а руки людей, які або синхронно щось роблять, як у цьому дописі, або просто якось співіснують у поїздовому просторі. А оце днями їхав у Кіото  в суперекспресі приватної залізниці Ханкю:, стояв коло дверей і споглядав боязко за дядьком із подобою борідки і міні-вусами, волосся зачісане назад, льняний піджак на білій футболці, характерний вираз “вседозволеності” на обличчі. 
Дядько похмуро дивився на пейзаж за вікном, іноді відповідаючи на повідомлення в своєму айфоні, і зиркав довкола коли поїзд зупинявся, видивляючись чи не буде йому де присісти. (Забігаючи наперед, напишу що присісти до кінцевої станціїї Каварамачі йому так і не вдалося). 
Аж от на станції Кацура, коли ми стояли хвилини дві, чекаючи пасажирів, що прибули з іншого напрямку повільнішим поїздом, я побачив її, тобто руку в білосніжній пальчатці, належала вона працівнику станції у фуражці і форменному мундирі. Поки що вона нікуди не рухалася, а була випрямлена по швах, виглядала не дуже задіяною в роботі і навіть трохи засмученою. Нарешті поїзд прийняв усіх пасажирів, ми вже наготувалися їхати, червоні лампи над дверями почали блимати, мовляв, “ми закриваємося”, і тут між дверима, що вже майже зачинилися, в останній момент просунулася волохата рука, яка належала незрозуміло кому, бо було його (скоріш за все це був саме “він”) не дуже видно через черевце дядька з першого абзацу. Просунулася, але ні висунутися назад, ні розкрити двері рука ця не змогла, бо поїзд уже мусів рушати, і власник її насправді просто занадто повільно здійснював пересадку.
Далі - кульмінаційний момент: на допомогу руці волохатій прийшла рука білосніжна, яка теж просунулася між дверима і трохи їх посунула вбік, аби рука волохата могла повернутися в обійми (?) свого власника. Потім уже я побачив, що його інша рука тримала пластиковий стаканчик із холодною кавою, і не могла допомогти своїй колезі, і що статурою і зовнішнім виглядом цей кавоман був доволі подібний до дядька із айфоном. А ще побачив, що уніформенний працівник залізниці ввічливо вклонився власнику руки волохатої, і фірмовим жестом дав водієві у вагоні попереду знати, що поїзд може рушати, всі руки порятовано.
brovary84: (Maska)
 Правила існують тільки для того, щоб їх порушувати. Якщо в японські громадські бані заборонено, точніше, дуже небажано заходити представникам так званих “угруповань, що займаються насильницькою діяльністю”, або навіть людям із татуюваннями, то повірити в дотримання цього правила може тільки наївний пришелепкуватий іноземець, такий як не будемо пальцем показувати хто. Якось я вже мав змогу в цьому переконатися, “поспілкувавшись” із чоловіком-Рибою. А минулої середи вчергове отримав підтвердження того, що татуювання на півтіла — не перешкода, а, скоріше, навіть перепустка на шляху до бані.
 А далі? )
brovary84: (Maska)
 Якудза - це не відсутність фаланги мізинця на лівій руці. 
 Якудза - це стан душі. 

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 06:45 am
Powered by Dreamwidth Studios