brovary84: (Default)
Оце десь колись передавали, що в якомусь акваріумі (а може - океанаріумі) в Кансаї (а може - в реґіоні Канто) дельфінів (без а може) цього року навчили стрибати так, аби продукувати, входячи животом у контакт із поверхнею води, на третину бризок більше, ніж минулого року. Це було ще тоді, як в Японії не працювала жодна АЕС (зараз - два блоки на АЕС Ооі у преф. Фукуї), і побоювалися, що влітку можливі відключення електроенергії. А тепер он навіть розсилають листівки, щоб їм добре жилося, що можете особливо не економити енергію, у Вашому районі (будинку) її вистачає. 
Не хотів би я бути дельфіном у японському акваріумі (а може - океанаріумі)
brovary84: (Default)
Не знаю, що там зараз із програмами про тварин на російському ТВ, чи тим паче на українському, але в Японії із цим всьо акєй. Мій фаворит - програма “Дарвін прийшов!” на NHK, загальнонаціональному телеканалі, яка виходить у прайм-тайм, о 19-30 у неділю, одразу після новин. 
Кожного разу тема лише одна - щось цікаве із життя якоїсь однієї тварини. Учора показували, наприклад, черепах, минулого тижня - дятлів, а два тижні тому - ягуарів. Почну з останніх. про ягуарів і черепахів )

Панди

Feb. 22nd, 2011 10:42 pm
brovary84: (Surama)
  Чи не видається вам дивовижною країна, у якій новиною дня стає звістка про приїзд у зоопарк Уено в Токіо двох панд із Китаю із дивними для аборигенського вуха іменами? 
 Як на мене, маємо справу з або-або: або ці японці зовсім з глузду з"їхали, або українські медіа розставляють дивні новинні акценти. 

Дєвачка - отут: 

www.youtube.com/watch
brovary84: (Shinchan)
 Начитався новин про співробітника ДАІ, який назвав українську мову телячою, і почав дуже переживати за одну річ. Не за ДАІшника і не за мову, бо він отримав те, на що заслуговує, а самій українській мові всі наші дискусії і полеміки, мабуть, не дуже цікаві. Бо вона існує і розвивається за своїми законами. Переживати почав за низький статус телят у нашому суспільстві, і задумався: а чому слово “телячий” має таку негативну конотацію?
 Якщо вже вважати слово “телячий” дуже образливим, треба створювати рейтинг, у якому підсумовувати розумові чи якісь інші (фізичні?) здібності всіх існуючих видів тварин (або принаймні тих, від назв яких утворено активно вживані прикметники) і обгрунтовувати: телята у нашому рейтингу у першій десятці, тому прикметник “телячий” ображає честь і гідність українців як нації. І то, навряд чи там будуть саме телята, бо ж вони — маленькі корови (бики), тоді треба і левенят включати, і крокодиленят, і, наприклад, страусенят...
 В Японії тварини теж часто доволі стають героями новин (наприклад, у минулому році у якійсь префектурі шукали в дикій природі кенгуру), але із політикою чи т.зв. “національним питанням” це ніяк не пов”язано. Більше того, тварини в японських зоопарках дуже толерантні стосовно мовного питання і завжди жваво відгукуються на мої звертання до них українською. Дуже хочеться, щоб колись і в Україні тваринні новини позбулися ідеологічного забарвлення.
 Думаю, що якби пан Х. Муракамі дізнався про таку новину з України, він би, певно, написав про необхідність створення Асоціації захисту телят і про початок кампанії збору підписів “Повернімо телятам їх чесне ім”я!”. Але він, на щастя, новин із України не читає.
 Перефразовуючи іншого класика, телята не винні.
brovary84: (Default)
 Заголовок посту — це не назва новоствореної компанії, яка займатиметься налагодженням культурних та інших взаємозв'язків між Україною та Японією. І навіть не алюзія на одного з героїв повісті Костя Москальця.
 то хто він - Тузік? )
brovary84: (Surama)
 На День Святого Валентина я знову ходив у щастя. Відвідав Міто, привітався із жирафами, показав язика мавпам, подумки поглузував із гордого пінгвіна...А тоді майже годину провів перед кліткою з тиграми — хлопчиком Віктором і дівчинкою Аоі. Про них — трохи детальніше.
 тигрове )
brovary84: (Default)
 Я живу за три хвилини від щастя. Три хвилини ― це якщо на велосипеді, але все одно це дуже швидко і близько, як на мене. Називається щастя “зоопарк міста Кіото”.
 Ви будете сміятися, але я маю перепустку на цілий рік ― із моїм фото і купою кумедних намальованих тваринок. Тобто теоретично я можу ходити в зоопарк навіть щодня ― але практично виходить набагато рідше.
 Сьогодні я купив нове пальто Сьогодні я вдягнув сіре пальто і поїхав у щастя. Першою оцінила мій ловкий наряд слониха Міто (у сірому пальті, ще й сивий, я, мабуть, скидався в її очах на юне слоненя) ― все простягала до мене хобота, виокремлюючи серед інших відвідувачів. А я стояв, повторюючи ледь чутно: “Міто, Міто...”. Ніяк не можу визначитися із відповіддю на питання, наскільки ж слони насправді розумніші за людей.
 Другою оцінила мій ловкий наряд маленька дівчинка, на вигляд десь два рочки або й менше ― ходить ще не дуже впевнено. Хоча привернуло її увагу радше не пальто, а мандарини, які я споживав, спостерігаючи за слоном. Дворічна красуня сором'язливо посміхнулася, а тоді транзитом через сусідню лавочку вирішила наблизитися до сірого ґайдзіна ― але тут підскочила мама і взяла її на руки. Хммм, зазвичай, забачивши іноземців, тутешні діти плакати починають, а не посміхатися...
 Жираф'яча подружня пара із дитинкою була незмінно довгошия і горда, мавпи як завжди голосно вирішували свої мавпячі справи, пінгвіни незмінно розводили крилами і дригали хвостиком, як Моріто-сенсей із Японського центру (точніше, це Моріто-сенсей дуже часто скидалася мені на пінгвіна). Ягуари й леви спали разом, тигри спали окремо (хлопчик Віктор лиш нещодавно переїхав до Кіото і все ніяк не може знайти спільну мову з дівчинкою Аоі). Бегемотяча дівчинка теж спала, до речі. Сама і під водою.
 Є в кіотському зоопарку порожня клітка з відчиненими дверцятами, з табличкою Homo Sapiens. “Ареал поширення ― увесь світ, своєю соціальною діяльністю з використанням безлічі знарядь праці і неконтрольованим розвитком ставить під загрозу існування інших видів. Якщо в клітці нікого немає, подивіться довкола себе.” Дійсно, більшості хомо сапієнс саме в таких клітках у зоопарку і місце.
 А вам, любі друзі шановні френди, скільки хвилин до щастя?
brovary84: (Default)
 Третя серія епопеї. 
 Сильна - це біла ведмедиця із зоопарку міста Кушіро, яка була хлопчиком до 5 років, а потім люди з"ясували, що вона таки дівчинка. Має маленьких братиків чи сестричок
 Сьогодні по телевізору передали, що вона виходить заміж за ведмедя із зоопарку у префектурі Акіта, на півночі острова Хонсю. Так що свати із Осаки отримали відкоша, і це, зрештою, не дивно - ну який сенс білому ведмедю їхати в місто без снігу?.. 
 "Поменше зважай на людей і слухайся свого серця" - от що я хотів би сказати Сильній при зустрічі. Але який сенс українцю їхати на північ Японії лише для зустрічі із білим ведмедем, хай навіть і дівчинкою?..
brovary84: (ikemen)
 Я завжди захоплювався людьми, які щось уміють робити краще за інших. Якщо ж ця кращість - вищого рівня, тобто людина - найкраща у своїй справі, захоплення перетворюється на щиру повагу.
 Найшвидшою людиною на Землі є переможець бігу на 100 метрів. Зараз цей титул закріплено за 23-річним хлопцем із Ямайки Усаїном Болтом, який пече нові рекорди, як пиріжки - так він і з 9 секунд скоро вибіжить.
 І оцей от Усаїн Болт відвідав днями Кенію, де став названим татом для дитинчати гепарда. За певну суму, необхідну для виховання гепарда в належних умовах.
 Найшвидша людина планети поспілкувалася із найшвидшою твариною планети. Узяла на руці, погодувала молочком, погладила, пофотографувалася...Назвали гепарденя, до речі, Блискавка Болт.
 "Насолоджуйся своєю ефемерною могутністю, о білозубий Усаїне, годуй мене молоком, бався, бо тільки-но я трохи підросту - і ти бачитимеш лише мої п"яти, які б рекорди ти не встановив", - щось подібне подумав, певно, Блискавка Болт, дрімаючи солодко на руках у свого тезки - найшвидшої людини на Землі.



brovary84: (Default)
   
 Як же солодко спати на спині у сестрички в спекотний літній день! Песика на фото, який трохи нахабно і самовпевнено вмостився в такий спосіб і бачить солодкі сни, звати Вертихвостка. А може, і якось по-іншому...
 Ми познайомилися протягом незабутніх трьох днів у селі Виженка, коло Вижниці, Чернівецька область. Коли заїжджали поселятися в тамтешній пансіонат, дружнє собаче сімейство зустріло нас радісним дзявкотом, а Вертихвостка була найпривітнішою, що проявлялося в амплітуді коливань хвостика ― звідси й ім'я. 
 Усі посестри дуже боялися людей (мабуть, була якась придибенція у минулому), але головна героїня посту виділялася і на цьому тлі ― просто не могла не махати хвостиком, навіть тримаючи відстань. 
 Нещодавно в рамках одного проекту культурного обміну я спілкувався з японськими школярами ― років по 12-13. Їхали в автобусі поруч, і одна ― найсміливіша ― весь час махала хвостиком щось розповідала про місця, які проїжджаємо, і ділилася кетями. 
 Вертихвостка, певно, уже велика, і, мабуть, навіть дитинчат народила ― так само товариських, як і мама. 
 А я ― в Кіото, горобцям дулі кручу. 

brovary84: (Shinchan)

  Постійним читачам мого ЖЖ (якщо такі взагалі існують у природі) хочу повідомити, що ведмедиця Сильна, героїня одного із січневих постів, жива-здорова, заміж поки що не вийшла.

Учора знову показували її по телевізору, бо мама Сильної народила їй двоє братиків. Чи сестричок...Їм усього кілька місяців, тому ідентифікувати стать ведмежат на даному етапі доволі складно, якщо узагалі можливо. Але наполегливих японських працівників зоопарку це не зупиняє, і вони планують задіяти метод аналізу ДНК нових членів дружньої ведмежої родини.

    Японський диктор ледве стримував сміх, коли читав цю новину.
brovary84: (Kiyomidzudera)

     Сьогодні – трохи про білих ведмедів. Жив собі один такий ведмідь-хлопчик у зоопарку міста Кушіро, що на найпівнічнішому з великих японських островів, Хоккайдо. Ім'я мав серйозне, чоловіче – Цуйоші (Сильний). І ще мав 5 ведмежих років. А під час одного з планових обстежень виявилося, що він – ніякий не хлопчик, а дівчинка, тобто Сильна...

     Одразу де не взялися свати-директори зоопарків з усієї Японії, мовляв, будемо раді бачити Вас у нашому гостинному місті. А в зоопарку міста Осака навіть зібрали близько 25 тисяч підписів з усієї країни з проханням віддати Сильну за тамтешнього ведмедя-хлопчика (?) – Го:го. І сьогодні директор Осакського зоопарку привіз ці підписи директорові зоопарку Кушіро. А той дуже дипломатично заявив, що спочатку вони розглянуть усі варіанти в межах Хоккайдо, а вже потім думатимуть про зоопарки на інших островах...

      Популяція білих ведмедів, до речі, постійно скорочується.  Сподіваюся, все у Сильної в житті складеться добре...

brovary84: (Default)

  Трохи вражень від другого дня зими, вівторка, 2-го грудня.

  Варто, мабуть, почати із погоди – вона цього дня була просто пречудова, 17 градусів, сонечко, майже без вітру – можна сказати, трохи запізніле „бабине літо”. І от за такої гарної погоди я вирішив по обіді посидіти трохи на клумбі перед камфорним деревом – символом Університету Кіото, яке розташоване прямо перед іншим символом – баштою із годинником.

  І тепер розумію, що „зробив правильний вибір” – бо на мене чекала міні-вистава „Дідусь і заєць” (чи кролик, я не дуже розбираюся...) Поруч із клумбою стояв велосипед із купою клунків, неподалік від нього, під деревом – такий собі дідуган у синіх шапці та штанях і в сірому розтягненому светрику. А коло краю клумби „позував” для перехожих із мобільними отой самий вухатий заєць-кролик. Із прив'язаною до шиї мотузочкою. Потім „папарацці” пішли собі у справах, і дідусь, радісно посміхаючись, спробував наблизитися до зайця, але той виявився напоготові – і почав тікати від господаря. Тут, власне, і почалася кульмінація „вистави” – заєць кружляв довкола камфорного дерева, дідусь намагався його наздогнати, маючи на меті наступити ногою на мотузку і унеможливити подальші пересування своєї домашньої тваринки. Тривали ці кружляння хвилин 15, викликаючи щирий сміх глядачів – окрім мене, за виставою „спостерігали” ще кілька японців. Варто зауважити, що обидві дійові особи дуже трепетно відчували зміни в поведінці „партнера” – як тільки дідусь збільшував темп, те ж саме робив і заєць, і навпаки, коли маленький улюбленець зупинявся, аби перепочити, поруч із кимось із глядачів, дідусь теж зупинявся і трохи сором'язливо вивчав реакцію публіки – „Бачте, якого виховав!..” Зрештою досвід переміг, дідусь наступив на мотузку, прив'язав її до велосипеда і підніс сірник до заслуженої цигарки. Цікаво, чи такі перформанси відбуваються регулярно, і так само цікаво, чи можливе щось подібне на території моєї Альма-матер?..

   Натхненний побаченим, я з'їздив до стоматолога, а на зворотньому шляху посидів трошки на території Імператорського Палацу, помилувався останнім багряним і жовтим листям на деревах...Узагалі, доволі цікаве місце – тут дуже чітко простежується надзвичайно шанобливе ставлення японців до Імператора. У країні, де земля є найвищою цінністю, а найрозповсюдженішою площею помешкання для однієї людини є 6 татамі (приблизно 10 кв.м.), територія Імператорського Палацу - 110 тис. кв.м. – є, безперечно, проявом найвищої поваги...

  Такий от вийшов споглядальний день. Сьогодні, 7-го грудня, температура опустилася вже нижче 10 градусів. Сподіваюся, і перший сніг Кіото зустріне вже незабаром...

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios