brovary84: (Default)
 Прочитав книгу Рю Муракамі «Місо-суп» у російському перекладі. Взяв її у бібліотеці нашого факультету, але краще би не брав..Історія про психічно нездорового американця, який приїжджає в Токіо, шукає собі секс-розваг і вбиває всіх підряд. У нотації писано було, що автор іще й нібито висміює американізацію японського суспільства ітакдалєє..Не знаю, не знаю, як на мене, висміювати теж можна по-всякому, і взагалі я думаю, що чим менше вбивств, хай навіть і у книгах – тим краще. Одним словом, зовсім не рекомендую.

Але був там один гарний епізод, коли оцей маніяк-насильник домовляється зі своїм майбутнім гідом про зустріч і каже, що буде в піджаку такого-то кольору і з краваткою з лебедем (в кінці книги він розповідає, що колись у дитинстві зловив прекрасного лебедя на ставку і попив у нього з шиї крові, було дуже смачно, краще, ніж у людей), японець киває – а потім виявляється, що більше окрім цього янкі в барі готелю нікого і не було.

То мені пригадалося, як я мав зустріч із професором із якоїсь африканської країни – тре було йому показати трохи Кіото. Жіночка з кафедри розпитувала японського професора-культурного антрополога М. про характерні зовнішні ознаки африканця, ну, там одяг, якась кольорова сумка чишо. А той, як справжній антрополог, радісно заявляє: «Та які там ознаки, він просто буракку (чорний) і всьо!» Ось тобі і політкоректність.

brovary84: (Student ID)
Переклав інтерв'ю свого наукового керівника, яке він дав для "Японської економічної газети" наприкінці лютого. Звиняйте за мою українську. 
Нижче - перша частина. 

 
дзенхан )
brovary84: (Student ID)

Вчера на парі, яку я офіційно допомагаю проводити своєму науковому керівникові, тележурналіст із Асахі розповідав про те, як складно у світі жити що три основних засади тележурналістики - це сила, що тримає тебе коло екрану і не дає відірватися від телевізора, вплив (на підростаюче покоління) та ще щось, про що я радісно забув, бо тележурналістика мене на даному життєвому етапі цікавить не дуже.

Але не забув, що він же показував 6 відеофайлів, які найбільше хотіли побачити першокурсники Кіотського університету з різних факультетів, загалом близько 100 чоловік. Отже, найпопулярнішим виявився сюжет про студентські рухи і заворушення в Кіотському університеті (друга половина 1960-х - 1970-і роки), на другому місці - 911, тоді Аум Шінрікьо, смерть Імператора Шьова (який він, виявляється, вусатий був!), землетрус у Тохоку (шокуюче відео, яке почав знімати в ресторані аеропорту тато, що прийшов туди пообідати з дружиною та дитиною, десь за 20-30 секунд до першого поштовху, і продовжував знімати весь час, всі 2 з половиною хвилини і всі 7 балів), а також найстаріше відео, яке є у японських телевізійників (незрозуміло який фрагмент російсько-японської війни, звук додано після зйомок).

Як реагували студенти, мені було не дуже видно через вимкнене світло, зате було добре видно, як реагували згодом на відео про заворушення в Кьодаї (Кіотському університеті) науковий керівник І-сенсей, асистент, методистка і секретар кафедри з купою інших повноважних функцій М-сан і Т-сенсей, той що не буддист. Спочатку вони переживали, чи нема на відео І-сенсея (бо він з 1951 року і брав активну участь), і з’ясувалося, на жаль чи на щастя, що немає. Тоді почали шукати М-сенсея, М-сан зазначила, що йому під час сутичок вибили два передніх зуби, і що він і тоді мусів бути вдягнений у своєму теперішньому стилі - “все, що треба культурному антропологу, або нічого зайвого”. І-сенсей навіть подумав на одного молодика, але потім сам себе виправив: “М-сенсей трохи вищий на зріст”.

Пізніше з’ясувалося також, що на відео присутні і Я-кун, який зараз займає якусь там посаду у докторантському середовищі, і І-сан, адвокат на процесі з вимогою визнати етнічних корейців, що перебували в епіцентрі вибухів у Наґасакі та Хірошімі, постраждалими так само як і японці. А тоді М-сан радісно заявила, що ще один Т-сенсей, але більше буддист, відомий своїм швидкісним водінням  чужих автомобілів, одружився на медсестрі, яка теж була в ті часи присутня в Кьодаївському кампусі.

А наостанок І-сенсей радісно заявив, що його немає і на відео 1977 року, зате він вповні присутній на іншому відео того ж року, що зафіксувало випускну церемонію. Присутній аж настільки, що вигукує пристойні і не дуже речі, стукаючи по шолому, саме коли тодішній ректор вручає дипломи і виголошує всякі урочистості. А ще І-сенсей з подібної нагоди посів першу шпальту Майнічі-шімбун, і дуже з того пишається.

Кожен сенсей, кожна людина - сама історія. Вибиті зуби, димові шашки, коктейлі Молотова, теплі стосунки з поліцією, 137 сніжно-білих рисових оніґірі, з’їдених на морозі під рисово-білим снігом, окупована вежа з годинником і прапор Че Ґевари на найпочеснішому місці - ось рецепт першокласних у майбутньому соціологів чи антропологів.

Як добре, що я зараз саме у цьому місці (і місті) і в цей час.

brovary84: (Hen)

Порада українським викладачам університетів. Найкращий спосіб вказати майбутньому магістрові на ординарність його теми і змусити думати про щось цікавіше – сказати наступне:

"Те, що ти збираєшся досліджувати, до тебе вже дослідили 10 тисяч чоловік. І половина з них – вельми успішно." 

Шаную я японських соціологів!

brovary84: (Student ID)
Читаю "Modern Japan An Interpretive Anthology" (by Irwin Scheiner) про те, хто, як і коли писав про Японію. 
Виявляється, освічені японці початку 19 століття вважали Японію "головою" світу, а різні країни Заходу - тілом і ногами з руками. Тому вони всі і прагнуть так сильно відвідати Японію - "мозок світу". 
Провідний розвійник дослідник Школи Міто, Аізава Сейшісай не забуває і про Америку: 

...As for the land amidst the seas which the Western barbarians call America, it occupies the hindmost region of the earth; thus, its people are stupid and simple, and are incapable of doing things...

Краще не скажеш. 
brovary84: (Student ID)
Про одну соціологічну тенденцію. 
У нас на кафедрі соціології - 5 сенсеїв, три професори і два доценти. Всі одружені і мають дітей, але принаймні у двох сенсеїв із цим, певно,  пов”язані особливі спогади. 
Один - назвемо його Т-сенсей - трохи гладкий, кругловидий, у великих окулярах. Досліджує Макса Вебера уже років 15, і все ніяк не може дослідити. Кілька років тому одружився (а було йому вже десь під 40), і, за свідченнями багатьох семпаїв, дуже змінився - став товариський, привітний і якийсь світлий чишо. Навіть зі мною почав вітатися першим!
Минулого року він став щасливим татом маленької дослідниці, і на якійсь із численних вечірок якось зізнався, будучи трохи напідпитку: 
- Ніколи не думав, що дітей можна “зробити” так просто. 
Інша сенсей - назвімо її О-сенсей - відома своїми дослідження японської сім”ї. В осінньому семестрі я “допомагаю” (як Тічінг Асістант) їй проводити пару з презентацій англійською мовою. Переконався, що соціологи все-таки дуже розумні в плані соціології. 
А от у плані “заведення” дітей...О-сенсей під час виступу на якомусь симпозіумі приголомшила присутніх заявою про те, що, поступивши до докторантури Кіотського університету, вона якось “непомітно для себе” завагітніла. 
Народження дитини - абсолютно незбагненний з соціологічної точки зору процес. 
brovary84: (Student ID)
 Розмовляли якось із часто мною згадуваним Алексом, і він понісся на аборигенів з їх добре відомим небажанням якось виділятися своїми вчинками чи поведінкою на фоні інших членів групи/школи/компанії/університету і так далі. Стримані, одним словом. А тоді каже, але ж, друже мій Тіммі-бой, чому вони так вдягаються інколи дивно, або волосся фарбують незрозуміло як, або чіпляють на себе купу усякого мотлоху? І ніхто і слова не скаже, в Бразилії уже б давно надавали порад, як правильно дбати про свій зовнішній вигляд. Дивно, дивно...
 А я, як майбутній потужній соціолог, радісно й повчально відповідаю: друже мій Алекс, ти так подібний мені на Елвіса Преслі, що я дивуюся, чому ти досі не записав студійний альбом із якимись бразилійськими мотивами. Чи не здається тобі, що ці дві речі пов”язані прямо і безпосередньо?
Алекс: - Тобто, Cвітило соціологічної думки, що Ви маєте на увазі?..А, я зрозумів! Не можна так – значить, вони викручуються сяк! Ох уже ці японці! І формальних правил поведінки дотримуються, і простір для самореалізації не втрачають...Тому і не критикують всяких прибацаних, бо знають, що це чи не єдиний спосіб бути собою.
 
 Майже на 100 відсотків упевнений, що з цього приводу є якась потужня соціологічна теорія саме про японське суспільство. На жаль, мені вона поки що невідома. 

А ви?

Oct. 4th, 2011 10:57 pm
brovary84: (Student ID)
Читаю книгу відомої японської феміністки Тідзуко Уено, вона зараз викладає в Токійському університеті, а закінчила Кіотський. Студенти часто питають її, що вона робила, коли була студенткою. Відповідь прекрасна:
- Грала у маджонґ і кохалася.
brovary84: (Default)
Мого єдиного і тому найкращого друга з Угорщини звати Жомбор, ж як у бонЖур. Він лисий, носатий і трохи залізнозубий. СССР розшифровує як “савєцкая собака слушаєт радіо” і дуже радіє моїй реакції, але москальській – трохи менше. Ще він хоче "работать в калхозє, патаму што мой друг тоже работаєт в калхозє”. Має Жомбор майже 40 років і 8 років навчання російській мові у школі.
 Учора на міжнародному симпозіумі, присвяченому соціології сім”ї, одна японка після завершення постер-сесії сказала мені, що їй постер (із купою орфографічних помилок) не треба і ми можемо його ліквідувати самі. Доповідаю про це Жомборові, він задумався, що ж із ним робити, каже: давай спалимо! Я радію: давай, га-га-га!..
 Тут ззаду дєвачка, яка, виявляється, чула всю розмову, радісно заявляє: ви що, я вам спалю!! Якщо я сказала, що мені не треба постер, це ж не значить, що його можна палити чи ще якось із нього знущатися! Не можете просто викинути – так і скажіть! І так далі. Жомбор її заспокоїв, потім навіть пробував жартувати – все одно сердита. А на вечері вона його просто ігнорувала.
 Це ж яка прекрасна може вийти скарга в Оргкомітет!
 
“Два пришелепкуватих іноземці морально принизили постер японки, запланувавши його привселюдне спалення.”
brovary84: (Student ID)
Якби не було якудзи, Японія зупинилася б як країна, - каже мій соціологічний семпай. Гммм...
brovary84: (Default)
Як виявилося, не всі соціологи – буддисти, як я колись писав. Учора мені розказали за пивом, що Т-сенсей, доцент кафедри соціології Кіотського університету, якось у своєму блозі написав приблизно наступне.
Оцінювати наукову статтю чи дисертацію за критеріями «цікаво-нецікаво» - це велика помилка і безвідповідальність. Критерієм мусить бути виключно те, наскільки стаття «правильна», тобто наскільки у ній на основі конкретних статистичних даних зроблено якісь конкретні висновки. Хай вічно живуть цифри! (Останнє речення він, звісно, не писав, це я додав від себе.)
Оцей от Т-сенсей видав щось зо дві книжки, але у світі японської соціології репутація в нього така собі – «бракує оригінальних ідей» і «соціологічної уяви». Зате всі цифри на місці.
brovary84: (Student ID)
 Прочитав рецензію мого наукового керівника, Іто-сенсея, на книгу американського соціолога Говарда С. Бекера “Writing for social scientists: how to start and finish your thesis, book, or article”. Одна з головних ідей – соціологи (і взагалі будь-які науковці) пишуть занадто науково, використовуючи купу незрозумілих неспеціалістам термінів. Тому важливо вміти знайти баланс між науковістю і доступністю.
Тоді читаю збірник статей українських соціологів, а там таке:

Диференційовувальний потенціал минулого, сьогодення і майбутнього як модусів часу зумовлений іманентною дихотомічністю імовірних преференцій, що задається і відтворюється політичною і соціально-економічною історією країни.

Гммм…Зрозуміло, що книга розрахована в першу чергу на “своїх”, але ж…Пригадалося, як ми із колєгою якось на 5 курсі прийшли навесні на пару з теорії лінгвістики чи чогось іншого, і поважна професорша сипала термінами без упину. Апогей – фраза “Думка не може бути предикатом до суб”єкту як…” (кінець фрази забувся…), яку вона вимовила, аудиторія завмерла, бо ніхто не зрозумів нічого, а сенсей повторила: “Ви тільки вслухайтеся, як це чудово: думка не може…”. Мій колєга-провідний філолог-перекрадач пан В. проявив свої задатки художника і намалював етюд – професорша з розкритою посередині головою, з якої стирчать усякі пружини та інший потріб.
Шановні друзі, будьмо взаємно красивими! – використання мудрих слів не вказує автоматично на мудрість суб”єкта мовлення чи писання.
brovary84: (Default)
 Був учора на кафедрі і помітив дві речі. Перша — як же чисто у нас стало після нещодавного прибирання! Хочеться тут і ночувати.
Друга — на кафедрі з'явився новий персонаж, причому такий, якого не можна не поважати. Звати його чомусь YASMАN, і походження імені поки що не вдалося з'ясувати. Є версія, що це частини імен його “батьків”, складені докупи...
Отже, уявіть собі пристрій для підігріву води за допомогою газу (стандартний для багатьох японських квартир), у якого вгорі як роги стирчать шланг і якісь проводи, на них — шолом, який, думаю, колись використовували для участі у студентських заворушеннях. Справа на корпусі — фото Карла Маркса, зліва — Макса Вебера, посередині — певно, якогось потужнього японського соціолога, теж мною неідентифікованого. YASMАN належить до підвиду 御神体, “ґошінтай”, тобто “предмет, який вважають божеством; носій божества”.
“Носій божества” має напис на грудях: “коли Ви зайшли в безвихідь зі своїм дослідженням, покрутіть як слід рукоятку і помоліться YASMANу”. Немає меж соціологічній імажинативності.

ЯСМАН )
brovary84: (Default)
Сьогоні мали на кафедрі велике прибирання, 大掃除 (оосо:дзі). Зазвичай у Японії це забава новорічна, але минулого року ми чогось поприбирати не мали часу, тож надолужили із початком нового навчального року.
прибирання )

brovary84: (Student ID)
 Сьогодні пригадав чомусь, що вчора, 2 квітня, але 2008 року, я вдруге в житті прилетів до Японії, в місто Кіото. Рік був студентом-дослідником, з квітня 2009-го – студентом магістратури. З 1 квітня 2011 року офіційно студент докторантури, а це означає, що я в Кіото (точніше, в Університеті Кіото, бо хтозна, чи я житиму весь час саме в древній столиці) ще мінімум на три роки. Далі вивчатиму соціологію, писатиму наукову роботу. Щоправда, до 7 квітня я ніхто, бо нові студентські квитки видадуть 7 квітня, а попередні недійсні.
 Життя – дуже цікава штука. Влітку 2001 року я склав вступні іспити в Шевченка на японістику і в Могилянку на соціологію, але з Могилянки документи забрав і став японістом. Відучився 5 років в Україні, один на мовному стажуванні в сусідній із Кіото префектурі Нара, повернувся додому і знову приїхав до Японії тільки для того, щоб вивчати соціологію, від якої колись удома відмовився.
 Коло замкнулося, соціологія прийшла до Тимура знову через 7 років, і він дуже радий такому возз’єднанню. Радіє уже четвертий рік.
brovary84: (Default)
  Мацуда-сенсей на своєму семінарі, звертаючись до мого семпая (студента вищого курсом), який робить презентацію про вугільні шахти, їх закриття і вплив на довкілля у соціологічному контексті: 
- Пояснюй так, щоб і мавпі було зрозуміло!!
 Соромно зізнатися, але з тієї презентації я зрештою мало що зрозумів. 
brovary84: (Default)
 Сьогодні сприятиму поглибленню взаємного розуміння між Угорщиною та Японією як ведучий "Угорського дня", де виступатимуть чотири соціологи з Угорщини (в тому числі мій колишній т"ютор). Один із доповідачів узагалі суперпотужній - директор Інституту Геллапа Роберт Манхін. Учора мило так за пивом поспілкувалися.
 "Пожелай мне удачи в бою..."

постер )
brovary84: (ikemen)
 Сьогодні прибула з Амазону "Соціологія" Гідденса - 6 видання, справжня соціологічна Біблія, більше 1000 сторінок і пара кілограм ваги.  
 Оце, напевно, і є щастя - тримати в руках непрочитану ще книгу самотнім, прозорим і тихим жовтневим вечором...
 Осінь читання. 
brovary84: (Default)
 Сьогодні ― два спостереження. 
 Сиділи ми оце з Тьонґом коло річки, пили йогурт і сік і споглядали-спостерігали собі за довкіллям. Побачили наступне. 
 Сидить європейська (? - принаймні не азійська) дівчина із розпущеним волоссям і в дуууже коротких шортах на місточку через потічок. Розставила трохи ноги, зрідка плескає себе по стегнах і потирає коліна і вище, поправляє волосся і ще щось і роззирається довкола. Тут трохи на віддалі від неї сідає араб, за кілька хвилин, ближче ― ще й негр. Оцей другий, хоробріший претендент, пробує заговорити, але дівчина йому дає відкоша - “я жду трамвая”. Чекаємо на розвиток подій, а він ― наступний: приходить миршавий японець і забирає дівчину із собою. Араб із негром ― як “сторони, що зазнали поразки” - знаходять спільну мову і спільника ― “третього” в особі іншого японця й ідуть заливати горе. 
 Сцена №2. Кодова назва - “Таргани проти іноземців”. 
 Трохи ближче до нашого спостережного пункту сидять двоє ґайдзінів (ґайдзін японською ― іноземець) і п'ють пиво, неподалік дві японки насолоджуються вином. Аж раптом ― дикий вереск, японки кинулися врозтіч, вино розлилося...То вони побачили тарганів і трошки злякалися. Ґайдзіни одразу почали їх втішати і розганяти усіх реальних і не дуже тарганів усіма можливими й неможливими способами. Подяка ― залишки вина від аборигенок. “Нічия ― 1:1, перерва”, - коментує Тьонґ. 
 Діалог стає все пліднішим, вино випите, і навіть чергове пришестя тарганів впевненості ґайдзінів не похитнуло. “Пахне розгромом”, - каже Тьонґ, звертаючи мою увагу на процес обміну контактами та захоплене обопільне милування зоряним небом і місяцем. Додивлятися матч до кінця ми не стали ― перевага однієї зі сторін зробилася занадто очевидною. 
 А ви кажете ― Україна не змогла виграти у Білорусі...
 
brovary84: (Setonaikai)
- Сенсей, я от задумалася, чи має моє соціологічне дослідження якесь значення, чи варто йому присвятити все своє життя?..
- Звісно, не має. І людство ти своєю магістерською роботою не врятуєш. Хіба що залишиш якісь статистичні дані для прийдешніх поколінь.
- А чому ж Ви тоді займаєтеся науковою діяльністю?
- Займаюся, бо мені це цікаво.

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 06:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios