brovary84: (ikemen)
 І молодик, і повен, 

Це я до того, що сьогодні (точніше, вже вчора) був повний місяць, до того ж зараз вересень, а значить - цей місяць найпрекрасніший протягом усього року, і ним треба інтенсивно милуватися. В храмах буддистських і синтоїстських проводять всякі заходи, здійснюють ритуали і місяцем милуються, пересуваючись на човнах по ставках чи річках, споживаючи солодкі японські пундики і запиваючи їх зовсім несолодким зеленим чаєм. 
Саме про заходи в таких храмах питали мене туристи, бо хотіли провести час корисно і плідно. Я їм усякого порозказував, розпрощався і пішов мостом Четвертої вулиці понад річкою Камо в напрямку театру Кабукі - Мінамідза, до речі, десь тут кабукі і народилося більше 500 років тому. 
Пішов, а там поруч із Мінамідза магазин виробника солодощів японських, оскільки пляшка з чаєм у мене вже була, виникла гостра необхідність купити до нього щось. Глибоко задумався, бо пропонували пундика з цьогорічними каштанами з району Тамба, а це - знаменитий в Кансаї смак!, і пундики “споглядання місяця”, з двома видами бобової пасти. Думав-думав, а тоді туристи потурбували знову, бо вони, бачте, вже купили всі вітаміни в універмазі і мчали в напрямку Ґіона. Поспиталися, що я тут, тобто там, забув, я пояснив, що не можу вибрати між двома пундиками, вони сказали, що про таке можна задумуватися тільки в Японії, і пішли купувати собі чай у комбіні. 
Зрештою переміг пундик місяцеспоглядальний, бо ж вересень і місяць-місяченько. Гармонію смаку з чаєм він створив неперевершену. 

І серпик, і рогалик, і місяць, як діжа.

(Кому цікаво, недолуге фото повного місяця поміж хмар є у моєму фейсбуці)
brovary84: (Default)
Я знову нєшалюінікавонєтрогаю, а просто собі несу три важезні книжки назад у бібліотеку Кіотського універсітету, аж раптом боковим зором бачу знайому коротку і стильну зачіску, а тоді і зустрічаюся поглядом із її власницею - помічницею головного редактора Осакського офісу газети “Асахі”, яка балакає з кимось по телефону. Вона теж бачить мене краєм ока, і починає активно махати незайнятою рукою, продовжуючи спілкуватися. 
Оскільки мене побачили, то караскатися вже немає куди, тому підходжу ближче і чекаю, поки вона закінчить. За кілька хвилин натискає в смартфоні кнопку, посміхається, радісно вклоняється, питає, як справи і каже, що знову бачила останнім часом новини про УкурАіну. 
“Про Чорнобиль?” “Та ні, це теж було,  але окрім Чорнобиля ще щось. Президентські вироби вибори?” (Ваші слова та українському ЦВК у вуха чи у мікрофони.) “Помінявся у нас прем’єр, з пустого місця зробилося порожнє, це мабуть у політиці найбільша новина”. “А, зрозуміло. А що там на сході?” “Без особливих змін. Ну добре, я пішов. А оце я, до речі, робив копію зі статті в журналі “Асахі” за 1983 рік, так що принагідно і Вам дякую”. “Та мені точно немає за що”. На тому і розійшлися. Пригадую, що під час нашої останньої зустрічі вона знайшла в інтернеті фото борща, звареного в Сибіру серед льоду чи в якійсь подібній атмосфері, і розпитувала, чи в Україні готують так само. 
А тоді, пропустивши 17-й, їхав на 3-му автобусі в центр міста, аби звідти на фіолетово-коричневому поїзді повертатися додому. І ми вже майже приїхали, стали на світлофорі, і я думаю, щось тут не так, а тоді зрозумів, що все так, просто місце - перетин вулиць Каварамачі і Шідзьо - те саме, де щороку в середині липня зупиняється процесія з колісниць і повозок, найбільша зветься Наґіната, у неї такий вигнутий меч стирчить зверху, точніше зупиняється не сама процесія, а кожна із колісниць, першою оця наґінатьска, і в неї такі великі колеса, в півтора Тимури, що їх просто так не розвернеш, треба підкладати спеціальні дощечки, тоді порскати на них водою, і міняти напрямок руху на 90 градусів, але максимум по 25-30 градусів за один раз. До колісниці з двох боків причеплені величезні канати, за які тягнуть по 10-15 чоловіків, кажуть там і студенти інколи підробляють. Кожен порух на 30 градусів супроводжується голосним видиханням публіки, щось на кшталт “ооооххХ!”, а коли виходить не 30 градусів, а менше, то і видихання робиться коротше. Розвертання цих величезних конструкцій вважається найпишнішою принадою Ґіон мацурі, тобто свята Ґіон, найбільшого із трьох найвідоміших свят у Кіото. Най-най-най. 
Все вищенаписане промайнуло в мене в голові буквально за секунду-дві, поки автобус номер 3 стояв на перехресті, тоді він без всяких дощечок і води повернув направо, виплюнув Тимура через передні двері і поїхав собі далі, до храма Мацуо Тайшя. Поїхав на захід, тобто в напрямку, протилежному руху середньолипневих колісниць у другій японській столиці.
brovary84: (Maska)
 Можна безкінечно дивитися на три речі: як тече вогонь, горить вода, і Джон МакЛейн порається з ворогами Гамерики (світу) у "Міцному горішку", японська версія - "Дай Ха:до" ("Die hard"). Це я подивився сегодні в записі четвертий фільм, там де про всякі кібератаки і загрозу всім Штатам від божевільних колишніх співробітників Міноборони (якщо нічого не переплутав).
А ще в Японії призначили вибори в парламент на 14 грудня, бо теперішній прем"єр - нірибанімнясо і хоче, щоб його знову обрали, поки остаточно не втратив підтримку.
Я ще багато всякого хотів написати, але як тільки сів за клавіатуру - якось позабував. Ну, впевнений, що воно поступово згадається. Сьогодні в Японії - День поваги до праці, тому завтра - вихідний.  

brovary84: (Maska)
 Сегодні у нас День культури - офіційний вихідний, і мене особливо радує не тільки цей факт, а і те, що погода нарешті зробилася хоч трошки сонячною після кількох днів дощів. Там десь у Тихому океані бушує і нарощує сили тайфун номер 20-якийсь там, збився вже з ліку, ну але до головного острова Хонсю: він наблизиться у другій половині цього тижня, тому сегодні можна святкувати майже повноцінно. 

Насправді в цей день народився Імператор Мейдзі, і його офіційно називали спочатку “День Імператора”, а потім - “День Мейдзі”, і тільки після війни перейменували на День культури. По всій країні проводять купу всіляких культурних заходів, читайте копію повідомлення від пейсбук-сторінки Посольства України наприкінці цього посту. 

А я напишу краще про те, що день цей вважається одним із тих, в який “скоріш за все” в Японії буде гарна погода. За статистикою, протягом 1980-2010 років у цей день погода була ясною у Токіо в 70%, в Осаці - 73%, і в Сендаї (місто на північному сході від Токіо) - 67% випадків. Але на сегодні передають коло Японського моря трохи і дощів. 

А ще дуже цікава тема (можливо, я її раніше і торкався у цьому блозі теж) - державні свята японські, і порівняння їх, наприклад, зі святами корейськими (коли вчився корейській мові в Сеулі, прослухав цілу лекцію від тамтешньої професорки). Японські свята, навіть якщо мають доволі нейтральну назву зараз (як сьогоднішній День культури), насправді дуже часто пов’язані з Імператором, його сім’єю і так далі, а от у Кореї вони переважно - відзначення якихось дат, пов’язаних із здобуттям незалежності або побудови справжньої, демократичної держави в другій половині 80-х. 

І от ця професорка нам, студентам з ріжних країн, дуже делікатно намагалася нав’язати думку про те, що японці - страшенні мілітаристи та імперіалісти, а корейці - великі демократи. Не знаю, не знаю, під час перебування в Сеулі корейці мені видалися просто надміру націоналістично налаштованими, навіть там, де не треба, і ще дуже критичними стосовно демократичної Гамерики..

Ну, кожному своє, як то кажуть. 

Копія посту Посольства України в Японії. 

Сьогодні в Японії національне свято - Bunka no hi - 文化の日 (День культури), яке з 1927 року відзначається щорічно 3 листопада та пов’язано зі святкуванням дня народження імператора Мейдзі. Раніше воно мало назву «День Мейдзі», але у 1948 році назву було змінено на «День культури». Ідейний зміст нового свята був визначений законом: «Любити свободу і мир, сприяти розвитку культури». Таким чином, ім'я імператора Мейдзі зникло з назви свята, але, безсумнівно, що саме в період Мейдзі в Японії відбулася «культурна революція». 
Цього дня на вулицях міст виступають шкільні оркестри, піднімаючи настрій відпочиваючим. День культури — це і вихідний день, що дозволяє японцям провести час з користю для розуму і душі. Стародавні столиці Японії Кіото і Нара, морські та гірські курорти, національні парки і гарячі джерела в День культури готові до паломництва відпочиваючих японців та іноземців. 
Музеї, виставкові зали і картинні галереї надають відвідувачам можливість безкоштовно насолодитися культурними цінностями. 
Традиційно в День культури вручаються нагороди та премії за заслуги в літературі, поезії, живопису. Особливо відзначаються заслуги молодих письменників, таким чином сприяючи розвитку і популяризації літератури серед молоді. 
І, звичайно, в День культури на вулицях, у парках, історичних місцях Японії можна помилуватися жінками і дівчатами в національному одязі — кімоно. Жінка в кімоно — це багатовікова культурна традиція Японії, на яку не впливає ані час, ані мінливість сучасного світу.



brovary84: (Maska)
 Оскільки писати особливо немає про що, напишу ні про що. 
Потроху призвичаївся їсти
натто: - перебродилі боби, їх, як радить Асоціація натто:їдів Японії, треба після відкриття помішати паличками по 15 разів управо та вліво, тоді досягається найвищий ступінь гидкої незрозуміло якої маси із між-бобовою рідиною, точніше соусом, не знаю як точно це назвати. Ну і коли їсиш, то воно скрізь чіпляється, то треба теж паличками по колу рухати, аби відділити натто: від усього іншого. Думав, що ніколи не зможу, навіть колись сварився зі знайомими хранцузом, який натто: жер по дві пачки на сніданок і потім на мене дихав, а виявилося - наблизитися до японців не так уже й складно. В супермаркетах продають натто: "без запаху", то він узагалі іде без проблем. 
В Японії доволі популярний маргарин, змішаний із медом - мажуть на хліб, печиво і так далі. В останній приїзд у Київ у нас поки що такого не бачив, якщо дійсно немає - то який же це може бути бізнес-шанс!..
Ну а ще у нас сегодні Танабата, Оріхіме зустрічається з Хікобосі, якщо гарна погода, але, на жаль, дощ і хмарки то є, то немає. Но что дєлать..А до Окінави прямує тайфун номер 8, і японський метеоцентр уже думає, чи оголошувати попередження найвищого ступеня, чи ні. А значить, і сезон дощів скоро скінчиться, і на острови прийде справжня спека. Як і минулого року, і десятки років тому. 

brovary84: (Tenryuji)

Сегодні я бачив у вікні хурмові дерева, на які зліталися горобці чи якісь подібні їм пташечки, бо японці, схоже, хурму купують тільки магазинну, а те, що виросло в них на городі, призначене для милування і годування тих, хто це потребує більше.

А ще за кілька метрів від хурмових дерев я бачив двох дівчат у яскравих кімоно із хутровими комірами. І згадав, що сегодні, 13 січня, коли хурма наситила кілька представників роду пташиного, є своє свято і у роду людського - “сейдзіншікі”, тобто церемонія набуття дорослості особами, яким протягом минулого року виповнилося 20. Це - офіційний вік повноліття в Японії.

Його потужньо святкували у концертному холі (саме в таких місцях зазвичай проводяться подібні церемонії) поруч із нашим будинком. Дружина поверталася з Кіото і розказала, що перед холом зібралися десь із десяток “новодорослих” і радісно показували всім перехожим випиту спільно пляшку шьотю - жмурдячку 25-градусного, але пляшку дволітрову. І показували вони її дууже весело і завзято.

А я пригадав, що рівно 9 років тому теж брав участь у церемонії навернення до лав дорослих у місті Тенрі в префектурі Нара, і навіть слухав промову тодішнього золотого олімпійського медаліста пана Номури (про що радісно писав колись отут), надихався і думав, що майбутнє - світле, а Японія - ну просто ідеальна країна.

Але минулого року, наприклад, виявилося, що секція дзюдо в університеті Тенрі здавна мала неписану практику “ідзіме” - знущання, переважно над особами молодшого від тебе віку або нижчого статусу. І гордість країни, капітан і просто молодець Номура теж активно брав у цьому участь.

Що я хотів сказати, написавши так багато літер? Що дорослішати треба вчасно, життя жорстоке, найпривабливіша суспільна система може виявитися зі своєю специфікою, а дволітрова пляшка шьотю на десятьох - зрештою, не найгірший початок дорослого життя. Не таке вже це шьотю погане.

brovary84: (Tenryuji)
Їздили в Міе, префектуру де народилася Еріка, брали участь у церемонії "носіння білих камінців". Там у місті Ісе є великий синтоїстський храм, дзінґу тобто, і кожні 20 років японці перебудовують святилища, у яких мешкають боги - аби тим було затишно і комфортно проживати. Цього року якраз перша в 21 столітті підготовка до переїзду богів, і мешканці різних районів міста Ісе гуртом таскають величезні колісниці, на яких поскладані білі камінці, попередньо зібрані біля місцевої річки. Ними потім вистеляють підходи до нових помешкань богів.
Оскільки Еріки дядько живе в місті Ісе, я був почесно і урочисто запрошений теж узяти участь. Відстань у 1.2 км ми пройшли за три з половиною години, бо по дорозі відпочивали і забавляли бадьорих молодиків, які співали про те, як вони раді нести білі камінці богам.
Дуже спітнів, бо це все на вулиці і температура під 35, але і дуже сподобалося теж. Мабуть, я чи не єдиний українець який має такий досвід. Хотілося б ще принаймні три рази взяти участь:) На Фейсбуці завантажив фото, як матимеш час і бажання - дивися. На жаль, не знаю способу надіслати їх сюди.
brovary84: (Maska)
 Щоб покласти, треба взяти. 

 З 8 березня!
brovary84: (Default)

Сьогодні у Японії - День поккі. Поккі - це солодощі з печива у вигляді видовжених паличок, подібні до нашої соломки, тільки зверху покриті ще шоколадом, бананом, полуницею та іншими подібними речами. За легендою (а точніше, за даними з інтернету), започаткувала це свято фірма-виробник поккі 11 листопада 11 року епохи правління Хейсей(зараз триває 20 рік цієї епохи). Тобто на календарі вишикувалися три пари "11", які нагадують оці самі поккі. Не впевнений, чи більша частина дорослого населення Японії знає про це свято, але молодь радісно поккі купує, а фірма-виробник радісно проводить всякі акції.

  А 29 числа кожного місяця країна відзначає День м"яса. Японською м"ясо - "ніку", так само можна прочитати і числа 2 і 9, що разом складають цю магічну дату. Прогнозований "подарунок" від супермаркетів - знижки на м"ясо до 20 відсотків.

Упевнений, що перелік подібних свят у Японії можна продовжувати і продовжувати...

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 06:36 am
Powered by Dreamwidth Studios