brovary84: (Default)

Якби не було в цьому світі сакури, 

То і весна, певно, 

Почувалася б набагато спокійніше. 

(Арівара-но Наріхіра)

 

У цьому непостійному світі

І сакура прекрасна, 

Бо опадає квіт. 

(З “Ісе моноґатарі”)

 

Це було у сегоднішній колонці Тенсей Дзінґо в газеті “Асахі”. Даруйте мій недолугий переклад, за красивою версію треба звертатися до книжок професора Бондаренка, або ще кудись. 

 

Це я до того, що і цього року почалося - сегодні по ТВ показували отаке як за посиланням нижче, але дощу не було. 

http://brovary84.dreamwidth.org/119829.html

brovary84: (Default)

Іду я, значить, повз перехрестя Хякуманбен коло Кіотського університету, яке навіть стало назвою для доволі відомого роману, нікаво нє трогаю, пачіняю прімус, аж тут мою увагу привертає характерний звук - “модній” юнак хизується потужністю мотора свого двоколісного друга. Подумки бажаю йому довгих і спокійних років життя, а тоді, коли він уже повернув і прискорився, зрозумів що його чорна сорочка надзвичайно “сезонна”, вся у пелюстках ніжно-рожевої та подекуди білої сакури, навіть щось подібне до стовбура присутнє, ну і гілки, звісно.
За кілька секунд сакура розтанула на горизонті, залишивши по собі трошки бензинового запаху та відлуння моторного звуку. 
Куди там сакурі справжній. 

brovary84: (Kiyomidzudera)
 Ходили гуляти в парк коло Осакського замку. Замок сам такий собі, всередині мармур і ліфт, і взагалі він якийсь аляпуватий, як на мене, самурайські зазвичай були трохи спокійніші, як ото в Хімедзі, наприклад. Але парк - хароший, і ще кращий він був сегодні від величезної кількості сакурних дерев, які подекуди цвітуть, а подекуди - ні. Оскільки під тими, що "подекуди цвітуть", уже сакурній квітці немає де впасти від японських шанувальників ханамі, ми під тими, що "ні", "перехватили", як каже мій дядько, свіжо-Ерікою-змайстровані кремові пундики, запили старбаксівською кавою із ґоккайдоської кружки, і подумки поспівчували псевдо-атлетичному дядькові на модньому велосипеді із пакетом з відомого і відносно дорогого супермаркета, який все ніяк не міг сфотографувати свій велосипед із Осакським замком на задньому плані так, щоб усі в Пейсбуці чи Твіттері чи куди він там його поставить казали "ох, яка краса!". Переробляв фото разів зо три, мабуть, і так, незадоволений, і поїхав собі кудись.
 А ще по дорозі зі станції Кьобасі (околиці її - всі в плакатах "Зцілення на будь-який смак, 30 хвилин - 4500 ієн" і цілющими дівчатами у ненав"язливих купальниках), пройшли через море поп-культури - в концертному холі на території парку з 17-00 сегодні запланований концерт групи "Секс Зоун", і палкі шанувальниці у костюмах усіх кольорів веселки і не тільки вже з пообіддя на концерт чекали. Кого там тільки не було! Уявіте собі найнеможливіші наряди у найбожевільніших комбінаціях - і ви все одно не отримаєте повної картини масштабів катастрофи. Ну, тобто сконцентрованого на такій маленькій площі дівчачого щастя. 
 А ще були двоє гітаристів - змагалися із птахами та між собою, але дівчинка була з пивом і виглядала впевненіше, зате дядько співав, і песик із хвостом у стані "як я люблю свого господаря", тобто безперервного мотиляння вліво-вправо. 
Слава поп-культурі! Але ще раз навідуватися у парк Осакського замку в концертні дні мені якось не дуже хочеться. 
WebRep
 
currentVote
 
 
noRating
noWeight
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
brovary84: (Tenryuji)
Коли я виросту У наступному житті я хотів би працювати у Японській метеорологічній службі в Токіо на посаді “оголошувача початку цвітіння сакури”.
Обов’язки – надзвичайно прості: вдягнути костюм із краваткою, приїхати суботнього дощового ранку у березні у храм Ясукуні дзіндзя, через який Корея з Китаєм весь час дорікають Японії за вшанування пам’яті військових злочинців (хоч там насправді і душі простих японців, що померли під час війни, теж вшановуються, що ви скажете з ними робити?..), підійти до сакурного дерева, що стоїть десь углибині храму, і порахувати на ньому квітки сакури, що розпустилися. Якщо їх більше п’яти – то високоповажно дістати з кишені мобільний телефон, зателефонувати в офіс служби та урочисто сказати чотири слова: “Оголошую про початок цвітіння”. А журналісти та токійці, яким суботнього ранку більше немає що робити, оточать тебе і почнуть радісно аплодувати, подумки згадуючи куди вони поскладали покривала для розкладання під сакурою і насолоди ритуалом ханамі.
Саме так усе було цього року, от тільки дерево-орієнтир разом із друзями розцвіло днів на 10 раніше ніж звичайно – і змусило панікувати половину населення Японії.
З сезоном дощів усе складніше. Є тільки не дуже чітке визначення тієї самої метслужби “внаслідок дії атмосферного (переднього) фронту погодні умови зазнають значного впливу” на певній визначеній території. Тому метслужба навіть хотіла відмовитися від оголошення про “початок” і “кінець” сезону дощів, але під впливом громадськості просто зробила формулювання трошки розпливчастим: “Можна вважати, що сезон дощів у регіоні такому-то розпочався”. Цього року почали вважати ще 27 травня, але за три тижні що минули відтоді дощ ішов ну може разів зо три. Сьогодні теж, тільки трошки покрапав – і все. Це все глобалізація та південноафриканські пінгвіни винні.
brovary84: (Shinchan)
 Оскільки дотепер я кілька разів стикався із тим, що люди не розуміють, що я маю на увазі, коли кажу «сливове саке» (або навіть починають виправляти – яке ж це саке, це вино сливове, засидівся ти у своїй Японії!), подумав, що варто розставити кілька крапок над Ї.
Отже, «саке» японською – це будь-який алкоголь в першу чергу і вже потім саке японське, яке зазвичай вживається із поштивим префіксом о- або взагалі називається «ніхоншю», тобто «японське саке». Якщо в ресторані Вас питають, чи будете Ви пити саке, то це означає алкоголь, а не саке японське. Тобто «саке» - це і пиво, і вино, і віскі, і горілка.
Пункт другий. «Ґохан» - це будь-яка їжа і вже потім власне рис, який за нижнім читанням називають разом із ввічливим суфіксом «о-коме». Коли мене знайомий японець питає в обід, чи буду я їсти «ґохан», я не роблю великі очі і не кажу, що рис ваш мені уже в печінках сидить, а розумію, що він запрошує пообідати.
Пункт третій. «Хана» - це будь-які квіти, але водночас і «сакура». Підозрюю, що десь більше тисячі років тому «хана» позначало в першу чергу сливу чи якісь інші квіти, але тепер уся увага дереву, яке в середині весни привертає увагу багатьох і в Японії, і за кордоном.
brovary84: (alkanavty)
 Двоє музикантів-перуанців грають неподалік від станції Теммабаші, коло річки, всякі мелодії своєї країни і не тільки. Спочатку — майже невідомі, а потім - “Ель Кондор Пасса”, “Ламбаду” і “Бесаме Мучо. Японські дідусі з бабусями радісно підтанцьовують.
Двоє іноземців, сивий українець і величезний тунісієць, п'ють із фляжки віскі “Санторі Ройал”, закусюючи сиром та горішками із кульочків. Вони літають під “Політ кондора”, українець підстрибує разом із песиком на руках у бабці навпроти під звуки ламбади, бо тунісієць пішов за своїм велосипедом, і обоє розлякують ворон потужніми голосами, виводячи “Беееее-саме Мучо” упевнено і навіть трохи зверхньо.
В Осаці відбувається, мабуть, останнє ханамі у цьому році. До слова, тунісієць із українцем як почали “ханаміти” разом березневої осакської ночі кілька тижнів тому, так і завершили цикл в Осаці, однієї вітряної суботи.
В Японії саке найкраще смакує коло річки.
brovary84: (Maska)
 Вчора сходив на концерт у цей синтоїстський храм, один із найбільших і найвідоміших у Кіото. Поки що одне фото, пізніше, сподіваюся, витворю звіт. 

сакура і храм )
brovary84: (Maska)
Про які розказала NHK, поки не забув.
Перший. Багато людей, можливо, думають, що японці милуавлися цвітінням сакури з прадавніх часів, але це не зовсім так. В епоху Нара (8 століття, столиця в Нара) та на початку епохи Хейан (з 794 року, столиця в Кіото) японці масово милувалися сливою, а зовсім не сакурою. Аж поки у 812 році імператор Саґа не побачив на території одного з синтоїстських храмів в районі Хіґашіяма дуже красиве дерево сакури.
Помилувався трохи, і наказав їхати далі. Майже доїхав до Імператорського палацу - але те квітуче дерево все одно не йшло йому з голови, наказав слугам повернути назад і довго дивився на нього знову. Історія повторилася кілька разів, імператору все не йшла з голови сакура, і зрештою він подумав, що сакура теж непогане дерево і наказав масово її висадити у цьому та інших районах Кіото. І японська аристократія почала милуватися цвітінням і сакури теж, складати про неї поезії, кількість яких зрештою перевищила кількість складених про сливу.
А ще в ту саму епоху Хейан через якесь особливо гарне дерево сакури з префектури Нара ледь не зчинилася велика бійка – якась дівчина з імператорського двору захотіла його мати в Кіото, а священики храму, на території якого дерево росло, чинили відчайдушний спротив. Обійшлося без жертв.
2, 3 )
brovary84: (Default)
  Подивився по NHK програму про любов японців до сакури. Детальніше напишу в окремому пості, поки що тільки один момент. 
 Кажуть, один середньовічний японський поет написав щось приблизно таке: 

Якби міг я бажати чогось у житті - то хотів би піти з цього світу лютневої ночі за повного місяця, під сакурою у фазі повного цвітіння. 

Упевнений на сто відсотків, що професор Бондаренко десь і колись цей вірш переклав поетично, але, на жаль, зараз не маю як і де шукати.
brovary84: (Surama)
 Продовжую співпрацю з газетою "Україна Молода". Матеріал про цвітіння сакури і не тільки - за посиланням нижче: 

www.umoloda.kiev.ua/number/1861/186/66159/

Ориґінальна версія - під катом. Між нею і матеріалом, який вийшов зрештою в газеті - дуже багато відмінностей. Журналістика - непросте ремесло, але і дуже цікаве. 

перша версія )

桜、桜

Apr. 5th, 2011 10:27 pm
brovary84: (Default)
 Як і обіцяв, кілька фото сакури. Зверніть увагу на мальчіка в червоних плавках на першому знімку:) 
 Четвертий рік живу в Кіото, а в цьому храмі вперше побував. Він навіть не храм, а частина мені відомого храму Йошіда, в якому краще у богів не просити успіхів на вступних іспитах в універ - обов"язково провалишся:) Як все в синтоїзмі заплутано...

фото )
brovary84: (Hen)
  Повертався сьогодні додому шляхом, трохи відмінним від звичного, і побачив у світлі ліхтарів дерево сакури, якому стало тісно на території синтоїстського храму Кумано і воно вилізло за паркан, грайливо погойдуючи гілками. Краса! Якої б я не побачив, якби не змінив маршрут. 
 Висновок: навіть невелика зміна в маршруті повернення додому розширює горизонти і покращує мозковий кровообіг. 
brovary84: (Shinchan)
 Я пам'ятаю Її з минулого року. Між вулицями Марутамачі та Імадегава, ближче до останньої, на вивищенні неподалік від річки, Вона зацвітає на кілька тижнів раніше від своїх колег. У Кіото сакура починає цвісти в кінці березня, цього року, за прогнозами — 29 березня, триває це свято максимум 10 днів.
 далі плюс фото )
brovary84: (Maska)
- Корова, яка втекла з якоїсь ферми і блукає вулицями того, що колись називалося містом. 
- Кошенята у зоомагазині. Одне нявкає без упину, інше мовчки на нього дивиться не дуже схвально. Власник магазину на них анітрохи не зважає, і показує на камеру, що від нього, як і від міста, залишилася тільки назва. З розпачем закриває двері. 
- Вівчарки корейських рятувальників, які їдуть на допомогу в Японію. Тварини радісно збуджені, передчуваючи, як вони допомагатимуть людям шукати інших людей. Не хочу навіть пробувати уявити їхню реакцію, коли вони побачать міста після цунамі на власні очі. 
- У моєї дівчини померла хом"ячок Кінако, яка жила майже три роки (близько 130 за людськими мірками) і за кілька днів до смерті дуже бадьоро бігала в колесі собі. Дівчина каже, що тварини, бува, масово помирають перед природними катаклізмами. 
- Мій улюблений, після Муракамі, японський письменник Ісака Котаро живе у місті Сендай. Переживав,  чи все із ним добре, і побачив у Пошуку людей Гугла, що нібито окєй. 
У його дебютному романі, "Молитва Одюбона", є прекрасний персонаж Сакура - такий собі мовчазний месник із пістолетом, який вершить суд над злодіями і "поганими" людьми на острові, де він живе. Зазвичай з"являється перед злочинцем через кілька днів після того, як той зробив щось погане, і мовчить. Той починає виправдовуватися, Сакура каже: "Це не є поясненням" - і стріляє. Така сама доля спіткала і головного злочинця у творі, поліцейського-гвалтівника, який приїхав на острів ззовні і тому Сакура не міг знати про його злочини. Але той витоптав сакуру, яку Сакура тільки-но висадив у землю, і отримав кулю у пах. А ще у цьому ж романі дуже цікавий персонаж - балакуче пугало (лякало?) Юго, філософ-життєлюб. 
- Сніг,  що падає на вщент зруйноване місто, і дядько, закутаний у ковдру, що вигукує імена членів своєї родини. 

Вона

Apr. 5th, 2010 07:34 pm
brovary84: (Kiyomidzudera)
 Вона така прекрасна, що фотографувати її, чи тим паче малювати, видається справжнім злочином. Все одно ніхто не зможе вповні передати її красу. Хоч люди і продовжують пробувати це зробити...
 ще про неї )
brovary84: (Kiyomidzudera)
 Чи не видається вам дивовижною країна, у якій новиною дня стає звістка про початок цвітіння сакури?
brovary84: (Default)
 Учора абсолютно випадково зайшов у колишній Імператорський палац — а там уже слива і сакура цвітуть радісно, і хоча це поки що тільки поодинокі дерева, процес пішов. Тобто літо весна буде. Я це уявляю так.
як? )
brovary84: (Default)

  Сьогодні у місті Кобе вшановували пам'ять загиблих внаслідок Великого землетрусу, який стався рівно 14 років тому, близько 6-ї години ранку. Кількість жертв перевищила 6 тисяч чоловік, а завдана шкода і рани – фізичні та моральні, отримані жителями міста, мабуть, не можна виміряти жодними цифрами. Вічна пам'ять...

  А на Окінаві – найпівденнішому острові Японії – розцвіла сакура. І малеча радісно перед отими першими несміливими квітами фотографується, насолоджуючись диханням весни в середині січня.

  Було би життя, а все інше – буде.

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios