brovary84: (alkanavty)
 Пишуть, що серпень цього року був не дуже спекотний, навіть не було жодного манацубі - дослівно “справжнього літнього дня”, коли температура перевищує 35 градусів. В Осаці тільки одного разу було 34.7 градусів, ну але ж це трохи не те. І такий не-літній серпень - перший за 40 останніх років. 

 

А ще, коли думаю про серпень, я згадую оцей вірш Ф. Ґ. Лорки у перекладі російською А. Ґелескула,  не знаю, хто він такий, але я люблю його за одні тільки переклади Лорки. Так от, вірш - знайшов, викопав його в одному із двох зібрань Лоркиних поезій, що стояли у нас удома, проковтнув і запам’ятав, мабуть, на все життя. 


Август.

Персики и цукаты,

и в медовой росе покос.

Входит солнце в янтарь заката,

словно косточка в абрикос.


И смеется тайком початок

смехом желтым, как летний зной.


Снова август.

И детям сладок

смуглый хлеб со спелой луной.


Принагідно згадав і те, як я цитував, точніше, декламував цей вірш одній дівчині із сірими, здаєтья, очима у вельми спекотному і, відповідно, віршо-настроєвому Ташкенті приблизно 9 років тому. Поверталися з Японії, тоді літати через Ташкент було найдешевше, але треба було три дні і три ночі провести у тамтешньому готелі. Наш був розташований неподалік від російського посольства, і місцеві казали, що то добре, бо там і довкола безпечніше. 

Я радісно сфотографувався перед пам’ятником своєму тезці Тимуру і навіть, здається, відвідав його ж імені музей. А ще ми нажлуктилися дешевого після Японії пива, але “Балтики” 8 чи 9 - не пам’ятаю вже, бо це єдине з усіх пив, що були нам відомі серед місцевого асортименту. 

А ще нас затримала міліція в метро і ледь не надурили на базарі коло розкішної мечеті..Ну, але до серпня це вже мало зовсім мало стосунку.  
Тому прислухаймося: знову-серпень знову проживає свій 31-й і останній день. 

brovary84: (alkanavty)
 NHK поділилося вельми цікавою інформацією: кількість людей з алкогольною залежністю в Японії зросла за 10 років із 800 тисяч у 2003 до 1.090 тисяч у 2013 році. При цьому кількість хворих жінок збільшилася майже вдвічі - з 80 тисяч до 140, а кількість осіб похилого віку (тобто старше 65 років) складала 290 тисяч. 

Попитали на вулиці перехожих жіночок, вони всі кажуть - так то чоловіки більше п’ють, ми тут ні при чому! 

Ага, розказуй, як любила казати моя бабуся, тільки зовсім з іншого приводу. 

brovary84: (alkanavty)
Бачив уперше в цьому році Алекса, мого вірного бразилійського колєґу в плані підкорення непідкорюваних на перший і другий погляд алкогольних вершин.
Він поновив фейсбучну групу із назвою як у заголовку посту, створену на противагу гуртку молодих і не дуже японців, які прагнуть спілкуватися із іноземцями - Інтернешнл Афтернун Ті.
Ось вам опис, порадійте разом зі мною (семпай - старший за тебе у якійсь діяльності, кохай - відповідно, молодший)

Why to find excuses to drink when you can just do it? Join us in get shitfaced every now and then and lets be happy around Kyoto. No sempai system, in this group everybody is a kohai!!!

Below the original description of this group:

Oi! Do you have some booze? No? Whatta are ya doing here then? This is for the ones that can do it baby, let's get drunk in Yasaka Jinja and Sleep under the four (or five?) floors of Toji Otera.

Revival of the most importante group that ever existed in Kyoto. 
brovary84: (alkanavty)

ДОБРОГО ДНЯ, ДОБРОГО ЗДОРОВ'Я, ЛЮБИЙ МІЙ ХРЕЩЕНИКУ!

  Щиро вітаю з Новим роком та з Різдвом Христовим. Зичу всіх можливих і неможливих гараздів, успіхів у навчанні й коханні, а головне — здоров'я, здоров'я і ще раз — здоров'я. А щоб воно було, насамперед — не пий саке!

  Погода у нас аж ніяк не новорічна — тепло, мокро, мрячно, мжично, сльотно ще й хмарно. Але настрій — святковий, бо ж — Перемога! Щоправда, бандюкович іще борсається, судиться, сипле погрозами й матюками. Та цур йому і пек йому, і трясця, і грець і лиха година! Перемога — наша! Але саке ти все ж таки не пий — навіть за Перемогу.

  Тепер, після євроремонту, я сиджу в новому кабінеті, а за стінкою — Наталя Вікторівна сидить. І до мене часто долинає її дзвінкий, бадьорий регіт. Тож, певно, добре їй ведеться. Частіше згадуй маму, частіше надсилай листи: пам'ятай, що кожна звісточка від тебе — то для неї свято і ін'єкція радощів та веселощів. Але саке не пий — навіть за мамине здоров'я.

  Надсилаю тобі святкового подаруночка. Сподіваюся, стане у пригоді. Пам'ятай, що вірний християнин і щирий українець ніколи не питиме саке!

  На цьому поки що й усе. Шануйся, козаче, і, повторюю, частіше згадуй матусю та Неньку-Україну. Вони чекають на тебе. А також не забувай стародавню хокку: “Чим би дитина не тішилась — аби не пила саке”!

                                                                                            Твій хрещений батько

                                                                                            СЕРГІЙ.

Але саке я все одно п"ю.

brovary84: (Hen)
Інколи цікаво подивитися на певну ситуацію і її учасників трохи відсторонено, збоку, як Оля і Яло у Королівстві кривих дзеркал. Зрештою, на відстані видно набагато краще, аніж коли ти безпосередній учасник події або дуже наближений до неї.
далі )
brovary84: (Shinchan)
 Оскільки дотепер я кілька разів стикався із тим, що люди не розуміють, що я маю на увазі, коли кажу «сливове саке» (або навіть починають виправляти – яке ж це саке, це вино сливове, засидівся ти у своїй Японії!), подумав, що варто розставити кілька крапок над Ї.
Отже, «саке» японською – це будь-який алкоголь в першу чергу і вже потім саке японське, яке зазвичай вживається із поштивим префіксом о- або взагалі називається «ніхоншю», тобто «японське саке». Якщо в ресторані Вас питають, чи будете Ви пити саке, то це означає алкоголь, а не саке японське. Тобто «саке» - це і пиво, і вино, і віскі, і горілка.
Пункт другий. «Ґохан» - це будь-яка їжа і вже потім власне рис, який за нижнім читанням називають разом із ввічливим суфіксом «о-коме». Коли мене знайомий японець питає в обід, чи буду я їсти «ґохан», я не роблю великі очі і не кажу, що рис ваш мені уже в печінках сидить, а розумію, що він запрошує пообідати.
Пункт третій. «Хана» - це будь-які квіти, але водночас і «сакура». Підозрюю, що десь більше тисячі років тому «хана» позначало в першу чергу сливу чи якісь інші квіти, але тепер уся увага дереву, яке в середині весни привертає увагу багатьох і в Японії, і за кордоном.
brovary84: (alkanavty)
 Двоє музикантів-перуанців грають неподалік від станції Теммабаші, коло річки, всякі мелодії своєї країни і не тільки. Спочатку — майже невідомі, а потім - “Ель Кондор Пасса”, “Ламбаду” і “Бесаме Мучо. Японські дідусі з бабусями радісно підтанцьовують.
Двоє іноземців, сивий українець і величезний тунісієць, п'ють із фляжки віскі “Санторі Ройал”, закусюючи сиром та горішками із кульочків. Вони літають під “Політ кондора”, українець підстрибує разом із песиком на руках у бабці навпроти під звуки ламбади, бо тунісієць пішов за своїм велосипедом, і обоє розлякують ворон потужніми голосами, виводячи “Беееее-саме Мучо” упевнено і навіть трохи зверхньо.
В Осаці відбувається, мабуть, останнє ханамі у цьому році. До слова, тунісієць із українцем як почали “ханаміти” разом березневої осакської ночі кілька тижнів тому, так і завершили цикл в Осаці, однієї вітряної суботи.
В Японії саке найкраще смакує коло річки.
brovary84: (alkanavty)
 Якось один українець, що мешкає в Кіото, мав щастя виконувати функції гіда для групи співвітчизників, які відвідали Японію і зокрема регіон Кансай. Оскільки група була доволі велика, 11 чоловік, він трохи переживав, звісно, як воно буде, але загалом все пройшло більш-менш нормально, як-то кажуть, і самураї ситі, і гейші цілі.
 Є в японських ресторанах одна дууже гарна послуга, називається “пий скільки можеш”. Платиш пару тисяч (тобто до 200 гривень) і маєш півтори-дві години алкогольного або безалкогольного блаженства. Єдине правило — треба замовляти наступний напій після того, як допив те, що у тебе у склянці зараз. Останнє замовлення — за півгодини до кінця послуги. Якщо замовив багато, не розрахував свої сили і не допив — мусіш платити за кожну краплю.
 далі далі далі )
brovary84: (Maska)
  Трохи охолоджене кіотоське саке "Давня столиця" у масу (дерев'яній чотирикутній чарці) разом із саксофоном Майлза Девіса - поєднання ще більш гармонійне, ніж авокадо із соєвим соусом і васабі. 
 Як кажуть японці, ваконйо:сай 和魂洋才- японська душа і європейська ерудиція.  
brovary84: (Default)
 Учора абсолютно випадково зайшов у колишній Імператорський палац — а там уже слива і сакура цвітуть радісно, і хоча це поки що тільки поодинокі дерева, процес пішов. Тобто літо весна буде. Я це уявляю так.
як? )
brovary84: (Default)
 Пляшечка портвейну, кілька скибочок данського сиру із пліснявою, гарна погода коло річки Камо, компанія бразилійця Алекса ― що ще треба для гарного вечора п'ятниці? 
 З портвейном з'являються і розумні думки. Наприклад, оця ― з голови Алекса ― про одну з найбільших проблем японського суспільства: мало дітей і багато людей похилого віку. Спостерігаючи, як японські хлопці спілкуються годинами нерішуче із японськими дівчатами,  замість того, щоб активно діяти, мій бразилійський друг сказав отаке: 
 “Nobody fucks nobody. So it's natural that they don't have fucking babies”
 Кому цікаво ― отут його блог англійською. Купа граматичних помилок, але щиро і змістовно. 
 
brovary84: (Default)
 Сьогодні ― два спостереження. 
 Сиділи ми оце з Тьонґом коло річки, пили йогурт і сік і споглядали-спостерігали собі за довкіллям. Побачили наступне. 
 Сидить європейська (? - принаймні не азійська) дівчина із розпущеним волоссям і в дуууже коротких шортах на місточку через потічок. Розставила трохи ноги, зрідка плескає себе по стегнах і потирає коліна і вище, поправляє волосся і ще щось і роззирається довкола. Тут трохи на віддалі від неї сідає араб, за кілька хвилин, ближче ― ще й негр. Оцей другий, хоробріший претендент, пробує заговорити, але дівчина йому дає відкоша - “я жду трамвая”. Чекаємо на розвиток подій, а він ― наступний: приходить миршавий японець і забирає дівчину із собою. Араб із негром ― як “сторони, що зазнали поразки” - знаходять спільну мову і спільника ― “третього” в особі іншого японця й ідуть заливати горе. 
 Сцена №2. Кодова назва - “Таргани проти іноземців”. 
 Трохи ближче до нашого спостережного пункту сидять двоє ґайдзінів (ґайдзін японською ― іноземець) і п'ють пиво, неподалік дві японки насолоджуються вином. Аж раптом ― дикий вереск, японки кинулися врозтіч, вино розлилося...То вони побачили тарганів і трошки злякалися. Ґайдзіни одразу почали їх втішати і розганяти усіх реальних і не дуже тарганів усіма можливими й неможливими способами. Подяка ― залишки вина від аборигенок. “Нічия ― 1:1, перерва”, - коментує Тьонґ. 
 Діалог стає все пліднішим, вино випите, і навіть чергове пришестя тарганів впевненості ґайдзінів не похитнуло. “Пахне розгромом”, - каже Тьонґ, звертаючи мою увагу на процес обміну контактами та захоплене обопільне милування зоряним небом і місяцем. Додивлятися матч до кінця ми не стали ― перевага однієї зі сторін зробилася занадто очевидною. 
 А ви кажете ― Україна не змогла виграти у Білорусі...
 
brovary84: (Shinchan)

 У суботу мені хотілося пити горілку із салом і чорним хлібом, але зрештою я пив саке зі смаженою куркою на березі річки Камо.

 І добре, що склалося все саме так, бо мені випала нагода спостерігати прецікаву картину. Над річкою перехилився представник японської молоді і ділився із нею випитим і з'їденим. Причому збоку це скидалося на якийсь магічний ритуал чи поклоніння богові ріки — позою, зосередженістю головного героя на процесі і загальною атмосферою. Аж тут до хлопця підійшла дівчина у дууже короткій спідниці. Погладила по спині, щось спитала. Той зробив невдалу спробу підвестися. Дівчина зрозуміла, що треба діяти, і побігла, боса і прудконога, в магазин. За кілька хвилин повернулася із пластиковою пляшкою 0,5 л. Знайомий бельгієць каже: “Куди йому ще пити?..” Але то був рятівний чай.

 

 У цей момент на сцені з'являється іще одна дійова особа — дядько років за 50, у футболці та джінсах незрозумілого кольору, перекошений і залитий по вінця. Побачивши споріднену душу, він підійшов ближче, зупинився десь за два метри і став спостерігати за ритуалом. Час від часу робив спроби наблизитися до головного героя, але коли той ворушився, одразу відступав. Зовнішній вигляд дядька промовляв здивовано-спантеличено: і як це можна напитися ще більше, ніж я?..

 

 А річковий бог разом із місяцем дивилися на цих людей, цю річку і це місто, і мовчали.

 

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios