brovary84: (Maska)
Давно я про них не писав, майже рік, ну, може буде і тут покращення нашого життя вже сьогодні. А поки що - дві слові про компанію "Дайва Хаус", одного із найбільших виробників житлових будинків (переважно 2-3 поверхових. але будують і вищі).
Мають тут прекрасну систему грошової допомоги тим, хто їздить до престарілих батьків для догляду за ними. Компенсують по кілометражу від найближчої станції коло теперішнього місця проживання до станції неподалік від місця перебування батьків. Якщо понад 200 кілометрів в один бік - то 15 тисяч, якщо більше 1600 кілометрів - то 55 тисяч ієн. Всього таких рівнів встановлено 9, скористалися послугою 138 чоловік.
Ще є прекрасна система "тимчасової компенсації за виховання підростаючого покоління", мільйон ієн за одну дитину, і накопичувальна система відпускних днів, які можна протягом 2 років після їх нарахування використати всі одночасно, за один раз - до 100 днів.  
brovary84: (Default)
 Давно я про них не писав нічого, але це аж ніяк не означає, що рубрика в газеті зникла. Це означає лиш те, що час у Тимура трохи зник, і оце нарешті потроху повертається. 

Так от, цего понеділка представили таку собі фірму “Ішідзака санґьо:”, яка займається утилізацією промислових відходів. Директорка в 2 поколінні, 43-річна пані Ішідзака, розповідає що було важко долати і боротися зі стереотипними уявленнями місцевих жителів про промислові відходи і все, що з ними пов’язано - мовляв, ви тільки забрудните нам наше прекрасне довкілля і так далі. То директорка у відповідь почала вирощувати в горах на території компанії світлячків і бджіл, і мед останніх продавати тим-таки мешканцям місцевим. 

Ну і перлина цієї фірми - “ашію”, тобто гаряча вода для ніг. Невеличкі ємності з гарячою водою, куди туристи можуть засунути свої ноги і трохи відпочити після тривалого ходіння, можна зазвичай побачити поблизу гарячих джерел або на якихось відомих туристичних маршрутах. Але щоб отак, на території приватної компанії..

А почалося все чотири роки тому, коли народилася ідея використовувати гарячу воду (близько 40 градусів), що виникає в процесі переробки опалого листя та землі всякої. Гарячу воду почали наливати в невеликі ємності і пропонувати відвідувачам фірми та клієнтам трохи в ній погрітися. А тоді вирішили, що це може бути чудовим способом трохи зменшити відстань між новонаверненими працівниками та власне директоркою. І тепер всі свіжоспечені працівники обов’язково (примусово?) парять ноги і патякають з директоркою про її особисте життя, про майбутнє компанії і свою роль у ньому. Ще пишуть, що температуру води змінюють залежно від сезону, журналіст ходив на інтерв’ю влітку, то йому просто прохолодної водички налили. 

 

А мені пригадалося (щось мені останнім часом усе більше і більше всякого пригадується), як років із 10 тому я відвідав славне місто Мацуяма, де народився мій не менш славний друг Мацуі, і ми ходили до першого із 88 буддистських храмів на паломницькому шляху острова Шікоку. Це все було в серпні, спєка була страшенна, то мусіли від неї рятуватися холодним зеленим чаєм і пошуками тіні. Перший знайшли в автоматах із продажу напоїв, а другу - лише коло отаких ємностей із гарячою (градусів під 40) водою. То мусілі скористатися дерев’яним накриттям над гарячою водою, і пітніти ще більше. Такі от спогади, із нами ще було дві дівчини з Тайваню, одна потім вийшла заміж і виховує сина, а про іншу мені нічого не відомо. 

Про Міцуі і дівчат із Тайваню можна детальніше прочитати десь у цьому журналі. 

brovary84: (Shinchan)
 Якщо я не пишу тут про “диивні фірми”, це зовсім не значить, що статті про них перестали регулярно з’явлитися по понеділках на сторінках газети “Асахі”. Сьогоднішня “диивна фірма” - компанія “Hoshino Resort”, заснована 1914 року. Кількість співробітників - 1850, кількість готелей та інших об’єктів у власності - 33 по всій країні. 

На домашній сторінці пишуть, що не беруть на роботу курців. І аргументують це тим, що не-куріння підвищує ефективність роботи самих працівників, готелів, а також грає на руку бренду компанії загалом. І якщо роботошукач хоче прочитати детальнішу інфо про те, які саме документи подавати і так далі - мусить прямо тут же укласти “контракт” про те, що він не куритиме після того, як його візьмуть на роботу. 

12 років тому від раку легень помер один із керівництва компанії, у 59 років. І тодішній директор вирішив “викорінити” курців, хоч і мав досвід стажування в Америці і зазвичай не втручався в особисте життя робітників. Коли проект тільки розпочався, від курців вимагали присягтися, що вони більше не куритимуть, і тим, хто дотримався обіцянки, видавали бонуси - 50 тисяч ієн. Потім перестали брати курців на роботу. Було й трохи критики: мовляв, це порушення авторських прав людини, але таку політику все одно не змінили. Звичайно, користувачі готелей можуть палити у спеціально відведених для цього місцях, обмеження стосується тільки власне спіробітників.


brovary84: (Student ID)
 ІТ-Компанія “Фі:до тейра” розробляє додатки та програми для айфонів, іншої компанії “Дайва Хаус” та інших. Дуже заохочує робітників до підробітків (роботи, окрім основної), один 35-літній співробітник хвалиться, що інколи заробляє на програмах для індивідуальних замовників до 100 тисяч ієн на місяць. (Для довідки: середня зарплата в Японії - 330 тисяч). Лягає спати з дітками о 9 вечора, прокидається о 3 ночі - і працує, і працує..

Директор компанії, пан Ооіші, отримав бакалавра і одразу почав працювати, бо хотів якомога швидше використати на практиці отримані в університеті знання. Але виявилося, що робота програміста - не з найлегших, часто треба було працювати всю ніч, що, зрозуміло, не приносило аніякого задоволення. Надивився на семпаїв, які регулярно втомлювалися і морально, і фізично - і у липні 2006 року заснував власну фірму. А через три роки найняв першого робітника. Розкидав розробників програм і канцелярію по окремих кімнатах, і зробив так, щоб першим не треба було відповідати на телефонні дзвінки, а також щоби мали вони поменше нарад. Зменшилася кількість понаднормових годин, субота і неділя - відповідно, теж вихідні. Ну і запропонував систему “заохочення побічної роботи”. 

Каже, що якщо можна після роботи основної додатково здобувати якісь знання, то дивно, чому не можна так само свої вже здобуті знання використовувати для того, щоби заробити грошиків. Із 7 співробітників зараз мають побічну роботу троє. Коли тільки запровадив цю систему - колєги дивилися косо, бо попереджали про можливий витік таємної інформації, а також про шалену конкуренцію для співробітників на цьому ринку. Але директор радо запевняє: якщо таємниця компанії стала відома третім особам - у цьому в першу чергу є вина директора, треба краще учити робітників, як у світі жити. 

Ефект таких заохочувальних програм - те, що робітникі знання, здобуті під час побічної роботи, можуть використати для основної. “Ну і взагалі, підприємці повинні думати не тільки про фірму загалом, але і про кожного робітника окремо.” - додає пан Ооіші.

brovary84: (Default)
 Компанія “Кокуйо” - виробник канцтоварів. 6399 робітників. Мають систему тюторів-семпаїв (хтось, хто довше за тебе займається певною справою), які до 3 років стежать і керують своїми ко:хаями (відповідно, хтось, хто займається цією справою коротший проміжок часу).

То коли на роботу приймають нових працівників, їм одразу призначають такого семпая-керівника, і він керує, допомагає та підказує, що і як робити. Спочатку складають трирічний план дій, і потім уже на його основі просуваються вперед. За перший рік учать основам роботи, протягом другого - поступово змушують думати головою і приймати рішення самостійно. То одна дівчина розповідає, що відчувала відповідальність за кожний свій вчинок не тільки перед собою, а ще й перед семпаєм, тому діяла рішуче й активно. 

Запровадили цю систему 2005 року. Тоді кількість новачків, що покинули фірму протягом перших трьох років, становила 20%. Після нововведень - знизилася до 5%. Вдячні новачки звітують, що особливо раділи тюторам, які розповідали їм навіть про найосновніші основи - як телефонувати партнерам, надсилати мейли, робити копії і так далі. А також були сповнені вдячності, коли ті самі тютори переймалися їхніми планами дій і переживали так, нібито за свої. 

Наприкінці третього року тютори пишуть своїм ко:хаям листи - мовляв, “завжди пам’ятай, що наша кінцева мета - допомагати відтворювати культуру, а не ганятися за прибутками, тому й дій відповідно”. А вищезгадана дівчина має тютора за ідеал, якого треба прагнути досягти самій. 

brovary84: (Shinchan)
 Компанія “Ядзуя” з міста Фукуока продає “здорові харчові продукти”, тобто (так я собі уявляю) все, що робить вас стрункіше, шкіру - ніжніше і так далі. Заснована 1975 року, штат - 125 чоловік. 

Диивність фірм полягає в тому, що співробітниці мають право вибирати собі одяг робочий із більше ніж 100 варіантів. Запровадили таку прекрасну систему 17 років тому, причина - дуже проста: якщо людина проводить в одному місці більше 8 годин на добу, то нехай вона буде мотивована проводити цей час плідно й активно. Таку мотивацію можна частково забезпечити наданням можливості вибору одягу, який їй до вподоби. Загалом можна вибирати із 40 моделей одягу, тобто теоретично ймовірність однакового вибору не така вже й велика, але практично - якщо хтось у такій самій гамі, як ти сама, то одразу з’являється привід поговорити, відповідно - покращується загальна атмосфера на роботі. 

70% робітників - жінки, чоловікам раз на 3 роки виплачують по 30 тисяч “на костюми” (саме стільки коштує літній варіант для жінок, зимовий - 50 тисяч). 

Минулого року провели навіть “уніформенний конкурс краси”, де моделями були співробітниці фірми, а перемогу здобули 15 варіантів уніформи. 

brovary84: (Student ID)
 Цього разу хвірма - виробник деталей для автомобілей “Ядзакі Со:ґьо:”. Мають охвіси у 43 країнах, а з 250 тисяч робітників тільки 2 тисячі - японці. Питають у всіх, хто пройшов пекло співбесід і збирається з квітня працувати, чи не хочуть вони пройти “адобенча: суку:ру”, тобто “школу пригод” за кордоном, протягом одного року, і тільки після того почати працувати. 

 Почалося все 20 років тому із програми на 3 тижні в Канаді - поїздити на лижах і повчити мову. Тоді - 6 тижнів хоумстею на Самоа, з 2001 року термін подовжили до півроку, а з 2007 - від групових поїздок перейшли до індивідуальних. І дали можливість вибору напряму. Бажання чи небажання взяти участь у річному адобенча: ніяк не впливає на подальшу кар’єру. 

 Минулого року із 92 новачків-японців 39 погодилися на рік відкласти початок роботи. Спочатку - місяць у Токіо, наради один на один із радником-іноземцем з приводу бажаного місця відрядження, терміну і так далі. Тоді зв’язуються із людьми, які приймуть на хоумсутей, і обговорюють усі деталі. 

 Протягом цього року робітником компанії ти не стаєш, платить фірма 10 тисяч ієн на одну особу на день. І не безпосередньо тобі, а відповідальним особам місця, де проживаєш. Звідти вже перераховують гроші на переїзди і за проживання (включно із триразовим харчуванням). Решта - в принципі більш-менш вільний режим, сам собі шукаєш, де проходити практику і з ким спілкуватися.      

 Але слід дотримуватися наступних правил:

- не можна спілкуватися із японцям
- не можна витрачати гроші на пошук місця стажування, волонтерського центру і так далі-
- треба регулярно радитися із місцевим консультантом.
 Порушникам видають червону картку і кажуть “сайо:нара”. За 20 років постажувалися за кордоном 1300 людей, були випадки коли в останню мить тікали з аеропорта або проводили весь час за компутером удома, але найуспішніші, наприклад, поїхали працувати у Уругвай, або в Індію. Хоча загалом зараз тільки 70 людей жиють за кордоном. Тобто побувати там - ще не значить призвичаїтися та полюбити.

brovary84: (Student ID)
 Заснована 1930 року, має назву “Фудзікін”. Виготовляє різні види барубу, тобто клапанів. Кількість працівників - 2400. “Дивність” полягає у надзвичайно шанобливому ставленні до тих, хто має якісь кваліфікації, причому не обов’язково вони повинні бути пов’язані з напрямком роботи безпосередньо. Доплачують за кожну кваліфікацію, сума залежить від виду, а також від того, скільки людей її здобувають. Якщо ти самостійно опанував, наприклад, швидкісне рахування на калькуляторі (якщо таке взагалі існує), то отримуєш 8 тисяч ієн, якщо для здобуття кваліфікації необхідна участь певної кількості людей з фірми, то кожному доплачують іще по 4 тисячі ієн, і всі отримують по 12. Загальна кількість кваліфікацій, що підлягають такому стимулюванню - 119, для іноземців пакатіт і Тест на рівень володіння японською мовою. Рекордсмени мають більше 10 кваліфікацій, і отримають щомісячно більше 50 тисяч ієн бонусів. 

Фото найздібніших здобувачів вивішують на японському варіанті дошки пошани, а інколи робітники пишуть назви своїх кваліфікацій і на бейджиках. Відповідальна особа пояснює, що здобуття таких кваліфікацій зрештою йде тільки на користь робітникам, адже вони можуть вповні проявити свої таланти навіть після того, як змінять місце роботи. Загалом на рік фірма витрачає 6 тисяч манів (тобто 60,000,000 ієн, для долярів діліть на 100) на такі додаткові виплати. 

Ця диивна фірма диивна ще й тому, що дбає вона не тільки про дух, тобто розум, а і про тіло. Має спеціальні виплати тим, хто дбає за здоров’я, “не палить, не п’є кави і сік” на роботі. На місяць - від 1500 до 8000 ієн. Відмову від кави і соків почали заохочувати, аби не ображалися робітники, які і раніше не палили. А, ну і ще ввели виплати за виголошення промови на весіллі когось із колєг - за одне весілля нагороджують до 6 людей (по 7 тисяч на брата), якщо ж ти доріс до начальника відділу і щось там виголосив - маєш цілих 9 тисяч. 

Гарна фірма, і зовсім не диивна.

brovary84: (Maska)
 Цього разу компанія зветься “Кобаяші Сейяку”, вироболяє ліки та подібні до ліків предмети вжитку. Центральний охвіс - в Осаці. Кількість працівників - 2364 людини. Заснована 1886 року. 

Близько 20 років тому запровадили практику “хомехоме”-мейлів (від дієслова “хомеру” - хвалити). Приходять вони безпосередньо від директора компанії, хвалить він буквально за все підряд - хто чого досяг (або в процесі) на своїй посаді, за те й отримує теплі слова. Один співробітник ділиться враженнями: отримав дотепер цілих 20 хомехоме-мейлів, і каже, що немає більшої приємності на світі, ніж вранці прийти на роботу, відкрити кампутер - а там похвальний мейл від директора. 

Ініціатива сприяє покращенню мікроклімату, заохоченню молодих працівників до висунення нових ідей, і ще багато чому - одним словом, усьому, чому можна посприяти.

Називають відправників мейлів по першій літері імені - А-сан, К-сан і так далі. Родина Кобаяші - засновники компанії, посідають у ній ключові посади, і називання по імені - гарний спосіб уникнути плутанини між ними. А мейли закордонним робітникам приходять із заголовком HOMEHOME mail. Ті спочатку, кажуть, чухали потилицю - що ж воно такеє, а тепер звикли і чекають із нетерпінням.

brovary84: (Shinchan)
 Наступні герої рубрики - компанія “Куккопаддо” (це вочевидь CookPad), розробляють сайти з рецептами страв, допомагають компаніям, що теж хочуть це робити, і підтримують маркетингові потуги всякі. 

У них непогана така дивна стратегія: спонукати всіх робітників переїжджати поближче до компанії і виплачувати за це бонуси. Тим, хто живе в діапазоні 1,5 км від офіса - до 30 тисяч ієн (300 долярів) бонусів щомісяця. Плюс до 200 тисяч видають на сам переїзд (а це - доволі значна сума, покриває більшість витрат). Компанія розташована в центрі Токіо, ціни на нерухомість дорогі, тому заохочення робітників набуває грошового виміру. Загальна кількість робітників - 181, з них користуються системою 55; серед новачків ці цифри - 17 і 11 відповідно. Ефект - покращення працездатності, життєздатнсті і ще всяких здатностей: замість 1,5-2 годин у перевоненому поїзді на одній нозі - 15 хвилин пішки. 

Хто не любить ходити пішки, а більше пересувається на велосипеді - отримують до 10 тисяч ієн бонусів, якщо щодня добираються ним на роботу і живуть на відстані не більше 15 км від офіса. Зараз свідомих велосипедистів - приблизно 20 чоловік. 

brovary84: (Maska)
 ось що далі непокоїть мій ум. В компанії “Sapporo Group” (виробляє пиво, безалкогольні напої та ще багато всякого) на церемонію посвяти в працівники фірми (чи як воно там називається - не маю жодного уявлення), що в Японії проводиться традиційно 1 квітня (тоді ж починається і фінансовий, навчальний та інші роки) запрошують членів родини новонавернених сарарі:манів. Цього року, наприклад, новонавернених було 82, а членів родини, що прилаштувалися позаду і радо спостерігали - 88 чоловік. 

То тим членам родини, точніше, тільки одному з них, ще й компенсують частину транспортних витрат; мета прозора й очевидна - здобути побільше фанів своїх продуктів-напоїв; як тільки церемонія закінчилася - новонавернені прямують у місця бойової муштри, а батьки-брати-сестри-дідусі-бабусі - у пивний ресторан, де продовжують комунікацію і налагодження (не дуже) ділових стосунків із великими або й не дуже шишками з фірми, а також із батьками інших новачків. 

brovary84: (Shinchan)
 Ще одна диивна фірма - теж пундиковиробник, з рисового борошна. Має 74 робітники, з них 43% - старше 65 років. Власне, це і є її найбільшою особливістю: немає обмежень при прийомі на роботу, так само немає і якихось критеріїв для виходу на пенсію. 

Розташована у невеличкому місті з населенням 2900 чоловік у префектурі Наґано. Виготовляють традиційні місцеві пундики із використанням місцевих же овочів. Норма - загорнути овочі і скласти 1 пундик за 1 хвилину, добова - 500 штук. Більшість співробітників - мешканці міста, то вони мають досвід загортання таких пундиків у домашніх умовах. 

Середній вік - 56 років, 45% співробітників - старші за 60 років. Найповажніший вік - 86 років - у дідугана, що пундики обсмажує. 5 заводів розкидані по всій території міста так, щоб робітники могли працювати там і на тому етапі виробництва, який найближчий від їхнього місця проживання. Ще одна особливість - купа відряджень по всій країні, від Ґоккайдо до Окінави, з метою представлення та рекламування товарів в універмагах, універсамах, на ринках і де їх там іще продають. Режим роботи - більш-менш вільний, всі розуміють, що у пенсіонерів купа справ зазвичай. 

brovary84: (Maska)
 Ще одна диивна фірма має всього 9 працівників, і ті щодня отримують право на тригодинну сієсту, починаючи з 13 години. Автовідповідачі телефонів теж налаштовані відповідним чином: “Ми не можемо з’єднати вас, оскільки зараз на компанії час сієсти”. 

Сплять на відкинутих спинках стільців або просто на підлозі. Їдять сирий рис. До введення сієсти, як хотілося комусь спатки, особливих перешкод не робилося. А тепер із 3 законних сієстових годин дрімають зазвичай до 30 хвилин, бо як більше - розсіюється увага, втрачається концентрація і так далєє. 

Основний вид діяльності - оновлення домашніх сторінок для замовників, тому три години обіднього відпочинку особливо на досягнення компанії не впливають. Ефективність - так точно покращилася. Можна працювати і без сієсти, тоді робочий день триває з 9 ранку до 18 вечора. З нею - до 20.  

Відпустку дають і звичайну, і “супер-відновлювальну” - на 4-5 днів, після закінчення якогось великого проекту. Єдине застереження - повністю відключитися від зовнішніх подразників, тобто не користатися ні мобільним, ні компутером. 

Автопарк - червоні “Хверрарі”, якими їздять до клієнтів, але можна і родину в вихідні покатати за містом. Запровадили також 1-3-місячне стажування в Монако у багатійській компанії, але поки що бажаючих скористатися такою заманливою пропозицією не було. 

brovary84: (Default)
 Calbee - компанія-виробник чіпсів та інших подібних пундиків. Впровадили практику зміни робочого місця. Щодня. Тобто приходиш вранці на роботу - а тобі повідомляють, де сидітимеш цього дня, компутер витаскує номери і автоматично все за людей вирішує. Якщо нікуди не виходиш і просидів на одному місці більше, ніж 5 годин за день - міняєшся з кимось знову. І так - щодня. 

Були побоювання, що це призведе до гіршої комунікації в межах одного підрозділу, але насправді прості співробітники отримали можливість висловити все, що вони думають поділитися якимись цінними ідеями з вищим та не дуже керівництвом і, відповідно - донести свою цінну думку та безпосередньо спробувати вплинути на якісь внутрішньо-фірмові процеси. 

Результат: збільшення продажів на 5-10% після впровадження ініціативи. Зменшення паперових документів на 70% (роздруковувати смислу немає, бо все одно тебе скоро пересадять, а носитися з кілограмами паперу нікому не хочеться). Один працівник поділився радісною новиною: за рік завів собі 100 нових друзів! 

Нє імєй 100 рублєй.

brovary84: (Default)
 Подумалося оце, що рубрику “Диивна фірма” можна зробити регулярною - як у газеті пишуть щопонеділка про всякі цікаві ініціативи на дрібних та середніх компаніях, так і я старатимуся регулярно звітувати. 

Отже, наступна диивна фірма - IT-компанія зі штатом у 280 чоловік, яка кілька років тому відмовилася від використання компутерів під час презентацій. Причина - не все, що показано на екрані компутера і, відповідна, проектора, автоматично означає адекватне розуміння матеріалу стороною, для якої, власне, і було зроблено презентацію. 

Тому тепер під час бізнес-переговорів або просто зустрічей із клієнтами співробітники носять (возять?) із собою білі дошки, і маркерами пишуть все те саме, що писали в компутері, активно залучаючи до дискусії і клієнтів. Ті інколи самі хапаються за маркери і щось малюють активно. 

Результат - зустрічей із клієнтами побільшало у 4-6 разів, збільшилася також і сама кількість клієнтів. Отаак. Може, і в соціології та інших науках варто до такого прямувати?..Казав же пан Брюховецький у якомусь давньому інтерв'ю, що немає нічого важливішого, ніж коли професор у виші пише крейдою на дошці істини, яким уже тисячі років.

brovary84: (Hen)
 Це я знову начитався рубрики, в якій розповідають про цікаві ініціативи в японських невеликих компаніх, або просто про компанії, які цікаво вибудовують свої стосунки з клієнтами. 

Одна з таких - “Ямагучі” - розташована в невеличкому місті в Токійському метрополісі, продає електрообладнання та електротовари, але не просто продає, а за ціною на 20, або й 30% дешевше, ніж великі роздрібні мережі. 

Секрет “накрутки” простий: надзвичайно інтенсивний контакт із клієнтом, задоволення всіх його прохань (приїжджають навіть просто закрутити лампочку, а також налаштовують відеорекордер на запис щотижневих серіалів-дорама, підвозять до лікарні, поливають дерева, разом шукають загублене щастя загублений ключ, чистять ринву, ремонтують вхідні двері, приймають товари, доставлені службою доставки, допомагають купити і принести додому важку воду літнім людям, ночують вдома, коли господарі подорожують і переживають за його цілісність), а також запис найдетальнішої інформації про кожного клієнта: коли і що купили, який склад сім’ї, хобі і так далі. Це дає можливість, наприклад, рекомендувати купити новий холодильник тим сім’ям, що користуються своїм теперішнім уже більше 9 років, з пральними машинами - так само.

Оце так додана вартість!

brovary84: (Default)
планували працювати в Японії десь так у 70-х. Ну, як планували - велися активні й обґрунтовані розмови про те, що це можна буде здійснити у найближчому майбутньому, тобто протягом тих-таки 70-х років минулого століття. Десять годин попрацював чотири рази - і три дні одпочивай собі. Або був іще прогресивніший варіант - пн, вт, чт і пт - робочі, відповідно середа, субота та неділя - вихідні. Ідея, на жаль чи на щастя, масово не поширилася, писано було, що її впровадила кілька років тому невеличка фірма на Кюсю - і досягла значного підвищення продуктивності.
Тепер японці працюють ті самі 40 годин на тиждень, але 5 у 8. Інколи 20 "додаткових" робочих годин на місяць уже включені в зарплату. А інколи і перепрацьовують від 100 до 200 годин на місяць, звідси і 過労死 "каро:сі" - смерть від перевтоми. Звичайно, не-перехід на 4-денний робочий тиждень і "каро:сі" між собою ніяк не пов'зані.   
brovary84: (Default)
Ще трохи з "Туркестанского сборника", прекрасна історія про труднощі перекладу. 

 «Имею честь донести, что один человек, по имени Нурмухамет, сделал поджог дома калян-муша и чрез это сгорели хлеба, готовые к жатве».

 Донесение было написано на туземном языке, и потому уездный начальник отдал оное, для перевода на русский, состоящему при нем письменному переводчику. Сей последний перевел донесение так:

 «Имею честь донести, что один человек, по имени Нурмухамет, сделал поджог дома одного человека по имени Калян-муш, и чрез это сгорели хлеба, готовые к жатве».

 Уездный начальник, прочитав перевод такого рода донесения, тотчас же уведомил об этом уездного судью, для производства формального следствия, присовокупляя, что Нурмухамет будет заарестован. Затем дал приказ аксакалу немедленно заарестовать Нурмухамета, а потом как его, так и калян-муша и хозяина хлебов доставить к судье, по его требованию. Судья же, со своей стороны, написал уездному начальнику приказать аксакалу немедленно доставить к нему Калян-муша, Нурмухамета и хозяина пшеницы. На приказ уездного начальника, аксакал, препровождая двух последних, т. е. Нурмухамета и хозяина пшеницы, донес ему, что Калян-муш сгорел в огне.

 Уездный начальник пришел в ожесточение, что он, аксакал, донес только о пожаре, а не донес о том, что человек, хозяин дома, сгорел при пожаре. Написав выговор аксакалу, он требовал его к себе для личных объяснений, имея при этом в виду заарестовать его за подобную невнимательность к обязанностям. Аксакал явился и уже до объяснений получил строжайший выговор, и только потом, когда очередь говорить дошла до него, из его рассказов уездный начальник, наконец, едва мог понять что калян-муш не человек, а суслик.


brovary84: (Hen)
Избранные мысли персидских поэтов: 

Не тот богатырь, кто противника 
Ловко сбросит на землю в бою, 
А тот богатырь настоящий, кто 
В гиене страсть одолеет свою. 
brovary84: (Hen)
  - “Голосъ” сообщает, что не так давно барон Р. отправил из Риги в Ташкент своему сыну сотню устриц. Устрицы укупорены в железном ящике, наполненном жидкою глиною и герметически закупоренном. Любопытно знать, в каком виде дойдут они до места назначенія. До сих пор ташкентцы не только не видывали устриц, но и не знают о самом их существованіи.

Он як у світі буває – 1870 рік, живуть собі десь ташкентці , а десь – сотні і тисячі істот, про яких вони навіть не знають. Так і я – сидю собі на вулиці Марутамачі, а японці, кажуть, створили найпотужніший у світі компутер...

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 06:41 am
Powered by Dreamwidth Studios