brovary84: (Kiyomidzudera)
 В епоху Едо (приблизно 1603-1868 роки) кіотоські торговці (це ті, що мають тепера традиції по кілька сотень років, я згадував про них і у цьому блозі теж), аби зекономити грошиків, варили рис лише один раз на день - в обід. І їли його гарячим теж, відповідно, тільки в обід, а вранці та ввечері готували із холодних залишків рису очядзуке або очяґаю. Перше - це коли рис заливають зільоним чаєм і додають туди спеціальні спеції, друге - коли варять рисову кашу, але не на воді, а на тому ж чайові. В будинку торговців є також спеціяльна невеличка кімната спеціально для заквашування овочів (та фруктів) - це традиційне джерело молочнокислих бактерій для японців, які не їли ні молока, ні йогурту, ні всяких заквасок просто тому, що до “відкриття” країни і корів практично не було. Три рази на місяць до таких “розкішних” страв додавалася якась риба - і для членів родини, і для найманих робітників. 

 Але для гостей, які приїжджали в Кіото, наприклад, на свято Ґіон, готували суші із риби аю (форель східна), а в супчик додавали рибу хамо (російською - “муренощука”, “щукорылый угорь”) - вишукані делікатеси, які і коштують відповідно. Так і плекалися кількасотрічні традиції - однією гарячою порцією рису на день. 

brovary84: (Chernivci)
Савара по-нашому (або, може, мені вже логічніше писати “по-вашому”) – це “королівська макрель”. Не знаю, чим вона відрізняється від макрелі звичайної, це тема для окремого посту, вочевидь.
Учора ввечері побачив оцю от савару в їдальні, смажена, бідолашна, під білим соєвим соусом (знати б іще, що це таке), і думаю: о, це моя сьогоднішня вечеря, добрий вечір, саваро!
Ласуючи макреллю, до того ж іще й королівською, роздивляюся собі чек, дивлюся на саварині ієроґліфи – а там отаке: 鰆, тобто комбінація 魚-риби та 春 – весни. Значить, “весняна риба” чи “риба весни” чи, може, якось іще поетичніше.
А день був – передпершоберезневий, ну, ви розумієте. І подумалося мені, що не може бути прекрасніше сезонності за ту, яка закорінена аж настільки глибоко. Бо молоко матері – це одне, а зуби і смакові рецептори дорослого індивіда, особливо якщо він іноземець – це зовсім інше.
brovary84: (Hen)
Мама пише в і-мейлі: “Бо Сегодня пише, що "наші" в Японії риби не їдять, перестраховуються”.
Я їй відповідаю: “Он воно як? А ми сьогодні повечеряли прекрасно у рибному ресторані у Токіо неподалік від будинку, навіть не питаючи, з якої префектури риба. І бачили купу японців, які так само насолоджувалися рибою під саке. Що ж його тепер робити…Ой, як же ж небезпечно!..Звичайно, у Києві риба набагато якісніша і свіжіша!..”
Задумався, хто ж ті українці, які перестраховуються. Мабуть, ті самі, що місяць чи півтора тому масово повтікали додому, як першокласні австралійські страуси. А потім поповерталися – “Токіо, любов моя!” Для багатьох японців вони назавжди залишаться “флайдзінами” – людьми, що літають.

Риба

Oct. 7th, 2010 08:45 pm
brovary84: (Maska)
 - Як же я втомився! - думав він. -Сьогодні цілий день мотався у справах, прийшов собі спокійно попаритися в публічну баню — і тут ці іноземці спокою не дають! По-перше, обидва пелехаті, по-друге, черевані, по-третє, із дивним, неяпонським кольором волосся — один сивий, інший блондин. Так, оцей сивий пішов у сауну, саме час поцупити в нього стільчика — і чому їх так мало? Чуєш, ти, сивочолий гайдзіне, вийдеш із сауни — сидітимеш на підлозі! Мало ще вас було в історії нашої величної країни — чорні кораблі комодора Перрі , купа європейців і янкі після відкриття країни, американські військові після Другої світової, і увесь час — засилля всього іноземного, ну скільки ж можна! І тепер, у 21 столітті, не дають спокою древній столиці — бач, захотілося їм помитися, розумні які!..А щоб ти три дні ходив та не висихав, шановний! Правда, риба?
 Риба, витатуйована у відвідувача бані на всю спину, поворушила хвостом.
- От, навіть у Кіото немає простому членові якудзи спокою! У більшість бань із татуюваннями не пускають, поліція ганяється, як за цуциком, нарешті знайшов більш-менш пристойне місце — і тут двоє широкооких. Уууу, рибо, треба щось робити! Не склалося у мене сьогодні із купанням, посиджу у гарячій водичці, поки ті двоє не окупували територію — та й гайда додому, ще ж треба на завтра трохи грошиків знайти...
 Чоловік і риба зібрали свої шампуні-мила, зиркнули на двох іноземців, які зіпсували їм вечір, і потроху почвалали до виходу. Риба спроквола ворушила плавниками в такт рухам господаря.
brovary84: (Kiyomidzudera)
 Префектура Ішікава знаходиться приблизно посередині Японії, вона рівно віддалена від островів Хоккайдо на півночі та Кюшю на півдні. Центр має знаменитий ― місто Канадзава, яке ще називають “маленьким Кіото” за старовинні квартали і численні храми. 
 Але найбільше префектура Ішікава і Канадзава зокрема відомі своєю рибою. Префектурні землі мають вихід до Японського моря, у якому хвилі високі і потужні, а риба, відповідно ― м'ясиста і м'язиста. І смачна. 
 Звична справа для тубільців ― їсти на вечерю сашімі з риби, виловленої вранці цього ж дня. Тому і суші-бари тамтешні, якщо рибалки вранці повернулися з моря ні з чим, оголошують вихідний. 
 Після Канадзави кіотські суші не вражають своїми смаковими якостями. Ні слова про київські. 
 

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios